Стихи о Чернобыле — как воспоминание о том, что стало историей и словно вошло в наш геном — не только угрозой и последствиями радиации, но огромной силой противостояния крупнейшей из техногенных катастроф человечества. Самые сильные и проницательные поэтичные строки — в нашем материале.
Стихи, посвященные Чернобыльской трагедии
Вспомним, как произошло самое ужасное: 26 апреля 1986 года советские инженеры Чернобыльской АЭС пытались проверить, как реактор будет работать во время снижения мощности. Это был якобы очередной эксперимент, но многие ошибки привели к мощному взрыву. В небо мгновенно выбросило тучи радиоактивных веществ, которые понеслись по Украине, Белоруссии, в Западную Европу.
Советская власть молчала о катастрофе, потому что умалчивание было типичной частью системы того времени. Идеология не опозорить государство оказалась важнее жизни сотен тысяч невинных людей.
Так что Чернобыль — это не просто катастрофа, это символ. Он всегда напоминает о цинизме советской власти и о том, что ядерная отрасль, если ее ставят на службу идеологии или военным амбициям, становится орудием самых страшных катастроф.
Чтобы помнили и знали — во время полномасштабной войны и возможных российских ядерных авантюр мы должны говорить о Чернобыле.
А стихи для детей и взрослых — едва ли не ближайший путь к разуму и сердцу.
Вірші про Чорнобиль Ліни Костенко
Ліси хриплять застуджено, як бронхи.
У Зоні тиша. Тиша гробова.
Лиш мілітарним привидом епохи
“Чорнобиль-2” над лісом проплива.
Фантом, кістяк, антена дальніх стежень,
він прихопив ті сосни під пахви.
Там спить їжак. Їжак узимку лежень.
І ніч іде з ліхтариком сови.
Там мох скубе косулька ще не вбита.
У пнях живуть древлянські ще боги.
Там все друкує ратички й копита
і вишиває хрестиком сніги.
Але, ліси розсунувши плечима,
фантом іде, куди його не ждуть.
І тільки села мертвими очима
його у далеч тоскно проведуть.
Йому не треба кленів і акацій,
ні голосів, ні мальви на тину.
Вже навіть ржавим залишком локацій
він може думать тільки про війну.
Не ясні зорі і не тихі води.
На всі ліси нікого і ніде.
А він стоїть. Він цар Антиприроди.
І на вітрах антенами гуде.
***
Атомний Вій опустив бетонні повіки.
Коло окреслив навколо себе страшне.
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
Хто нас образив, знівечив, обжер?
Яка орда нам гідність притоптала?
Якщо наука потребує жертв, —
чому ж не вас вона перековтала?!
Загидили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів’ї трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
нікого з вас довіку не простять!
Стихи ко дню Чернобыльской трагедии
Последствия Чернобыльской трагедии отзываются и сейчас. Тысячи квадратных километров земли стали мертвой зоной. Люди покинули дома, наспех оставили все — фотографии, детские игрушки, своих животных.
После Чернобыля целые поколения родились с болезнями, вызванными облучением их родителей. Смертность, онкология, мутации… И что самое страшное — прозрачный враг до сих пор остается там.
Говорят, у поэтов есть лишний нерв, поэтому кому, как не им, во всех известных им красках изобразить этот ужас. Стихи о Чернобыле для детей и взрослых читай дальше.
Ніна Гнатюк
НЕ ВІЙ, ВІТРЕ, З УКРАЇНИ
…Не вій, вітре, з України на чужії доли.
Вже не будемо щасливі, веселі ніколи.
Не вій, вітре, з України, не плоди отруту.
Маємо ми всенародну, всепланетну смуту.
Не вій, вітре, з України, не тривож
могили.
Саркофагом із бетону ми рану накрили.
За здоров’я, що спливає, як дніпрові
води…
…Не вій, вітре, з України, — збережи
народи.
***
Валентина Харченко
ЧОРНОБИЛЬ
Чорнобиль — ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль — помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль – скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море,
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль — доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль — помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.
***
Василий Мелюс
ЧОРНОБИЛЬСЬКА СВІЧА (балада)
Горить чорнобильська свіча.
Бринить непрохана
сльоза в очах.
Чорнобильці
вмирають тихо, тихо…
А порятована вселюдність
не голосить чомусь:
“Ой, лихо!..
Яке ж то лихо!!!”
Тіла їм спопелила й душі
Зоря-полин,
що чорнотінню вкрила
Треть океанів, рік, морів
і половину тверді-суші;
Що соловейкам нашим
опалила
Їх голосочки й крила!
Мужі-чорнобильці
здолали морок-тінь,
Яка на нашу
милу землю впала,
І з-від того
своє не дожили,
не докохали…
Не нараділись діткам,
внукам…
Така судилась їм
сумлінь принука!
…Горить
чорнобильська свіча —
Й бринить
непрохана сльоза в очах…
Я голову схиляю тут,
навпроти обеліска,
Бо сум-печаль
(немов громаддя мегатонн)
Мені на серце
і на плечі тяжко тисне…
Стихи о Чернобыле на украинском языке
В феврале 2022 года российские войска захватили зону отчуждения, их танки проходили по зараженным дорогам, солдаты рыли окопы в рыжем лесу — в самом опасном месте. И тогда Чернобыль стал не только напоминанием о трагедии, но и символом цинизма россиян, поставивших мир на грань новой радиационной катастрофы.
Стихи о Чернобыле — как эхо боли и печали, стихи, от которых плачет сердце и хочется зажечь свечу памяти. Чтобы то, что было, никогда не повторилось вновь.
Дмитро Павличко
НА ЧОРНОБИЛЬ ЖУРАВЛІ ЛЕТІЛИ
На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні.
Як сніжниця, попелище біле
Розвівалось в рідній стороні.
Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка
Напиналась, наче тятива.
Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.
Не спинились птиці на кордоні,
Де сягає атомна яса,
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса.
На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні…
***
Борис Олійник
Встають і відходять в легенду
Пророки завітів нових.
І ризи у них із брезенту,
І каски, як німби, у них.
* * *
Кульгавих реакторів, ще не доношених вченим, —
Нездарних калік, що поквапно пішли в серіал,
Вони прогризають наскрізно бетон і метал
Ножем променевим і вирок підписують генам.
Анна Багряна
МАЛИНОВИЙ ДЗВІН
Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб випити вічність,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
Малиновий дзвін, малинове лихо,
Як тихо ступає життя у полин
І лине горіти туманам на втіху,
Малинове лихо, малиновий дзвін,
Чорнобильський дзвін.
Узнай также, какие фильмы о Чернобыле стоит посмотреть — даем подборку лучших фильмов.
А еще у Вікон есть крутой Telegram и классная Instagram-страница.
Подписывайся! Мы публикуем важную информацию, эксклюзивы и интересные материалы для тебя.