Синтезатори всіх форматів та різновидів стали невід’ємною частиною масової культури. Що більше, вони сприяли створенню нових культурних пластів і течій не лише в музиці. На сьогодні синтезаторний рух переживає бурхливе відродження інтересу з боку професійних та непрофесійних музикантів.
Дехто з них впевнено рухається вперед, розвиваючи індустрію. А дехто заново винаходить для себе вінтажне синтетичне звучання та прості музичні форми, що відсилають нас прямо у 80-ті роки минулого століття. Разом із фахівцем інтернет-магазину Музлайн спробуємо зануритися в історію синтетичного звуку та простежити шляхи його розвитку донині.
Тривалий синтез
Офіційно вважається, що те, що ми називаємо справжнім синтезатором, було винайдено у 20-х роках XX століття інженерами, які експериментували з новими для себе технологіями, маючи на меті змусити науку створювати звук. Але реальний перший зразок пристрою, що генерував певний звуковий тон, сконструював Елайджа Грей в останній чверті XIX століття.
Його “музичний телеграф” став цікавою дивиною для тогочасного суспільства, але музичного застосування не здобув. Те саме, до речі, можна сказати й про перші синтезатори, створені вже у XX столітті: перш ніж вони стануть музичними інструментами з повноцінними можливостями, мине ще щонайменше 40 років, кілька разів зміниться масова культура та потреби публіки.
Як синтезатори створили нову музику
Насправді ситуація, коли разом із новим музичним інструментом з’являється нова музика, не така вже й унікальна. Чи варто дивуватися, що разом із клавішними синтезаторами (інструментами, які ми в широкому сенсі називаємо синтезаторами) з’явився цілий пласт не просто музики, а культури, підкріпленої візуально — одягом, аксесуарами та стилем поведінки? А все це стало можливим завдяки:
- унікальному характерному звучанню;
- простоті використання та створення музичних патернів — більшість синтезаторів того часу також мали можливість зберігати ритмічні пресети та використовувати їх для акомпанементу;
- високій швидкості створення повноцінного контенту за допомогою лише одного синтезатора — композицій з ударною секцією та кількома імітованими тембрами.
До того ж ці інструменти легко транспортувалися та використовувалися на концертних і танцювальних майданчиках — тим паче, що вони мали змогу підключатися до звукопідсилювальної апаратури. Тож не дивно, що вони замінили звичні на той час інструментальні ансамблі з кількох людей, яким потрібно було ще й платити.
Сьогодні, за словами фахівців інтернет-магазину Muzline, клавішні синтезатори, як і раніше, посідають свою власну нішу. А от естафету першості за популярністю у них переймають так звані модульні синтезатори — проте це окрема тема для розмови та надзвичайно цікава галузь експериментальних музичних інструментів.
Музика має багато корисних властивостей. Ми розповідали, як вона допомагає роботі мозку.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!