Сучасне мистецтво не стоїть осторонь трагедій та інших жахливих подій навколо. Митці переосмислюють досвід і зберігають його у колективній пам’яті. Але багато подій досі тривають, завдаючи травм мільйонам людей.
Тож виникає питання, як створити меморіал, який не травмуватиме повторно? Кожен митець розв’язує це питання по-своєму.
А про те, як відрізняється робота з українською та закордонною аудиторією під час створення меморіалів, видання LIGA.Life запитали в авторів інсталяції Хрест Героїв у Вишгороді Миколу Каблуку та меморіалу Храм їжака з фестивалю Burning Man 2023 у США Ярослава Кореця.
Як сучасне мистецтво працює з меморіалами, присвяченими війні в Україні
Те, що мистецтво має враховувати настрої аудиторії, доводять неоднозначні реакції на окремі пам’ятки.
Наприклад, наприкінці 2023 року шквал критики отримав пам’ятник Олександру Мацієвському, встановлений на території Київської фортеці. Скульптура розташована поблизу військового шпиталю і відзначилася надмірною реалістичністю.
Випадок привернув увагу спільноти митців і нагадав, як важливо обережно працювати з пам’яттю та уникати травматичних і болісних образів, каже Микола Каблука.
На його думку, в Україні немає людей, яких би не торкнулася війна. Усі мають близьких друзів, що вже загинули, або колег, які пішли з перших днів на фронт, а ще знайомих, які втратили все своє минуле. Ця тема чутлива та болісна для кожного.
Коли команда Миколи Каблуки займалася створенням концепції та розробкою інсталяції Хрест Героїв у Вишгороді, автори ставили перед собою кілька завдань:
- створити простір для переосмислення, тобто людина переживає певний досвід, а не просто бачить візуальний образ із трагічним чи героїчним значенням;
- завдяки променям світла передати сенс боротьби добра та зла, а ще — виразити гордість за сміливість українців.
Фото: Instagram
Вогники в інсталяції символізують не тільки душі тих, хто бореться зараз, а й тих захисників, що загинули, боронячи світло, й тепер самі стали ним. Завдяки військовим країна існує, й світло надії є у всіх інших, — пояснює Микола.
Пропрацювання травм: яку ідею автори вклали в інсталяцію
Для втілення ідеї обрали форму козацького хреста, що зображений у логотипі Збройних Сил України. Однак передали його через силуети, ніби прорізані у дзеркальному матеріалі.
У поверхню дзеркал та підлогу вмонтували оптоволокно, яке передає мерехтіння світла. А для більшого занурення усе це доповнили звуковим каналом, в якому об’єднали природні звуки України: шепіт степів, плескіт моря, гірські струмки тощо.
За ідеєю, людина може сприймати інсталяцію здалеку, зсередини та наблизившись і побачивши силует хреста. Проте головна частина огляду інсталяції — зайти всередину.
Фото: Instagram
Спочатку з меморіалом знайомляться зовні, згодом відбувається проходження по колу, а потім треба зайти у центр. Саме там можна відчути єдність із країною.
Завдяки цьому ефекту рекурсії, помноження світла, ти проймаєшся гордістю, єдністю та наповненням, — каже митець.
Починаючи роботу над меморіалом, команда вивчала світовий досвід сучасних пам’яток. Зокрема їх дуже приваблював меморіальний комплекс трагедії 9/11 у Нью-Йорку. Але у випадку із меморіалами в Україні, які могло б породжувати сучасне мистецтво, все складніше, адже війна все ще триває.
Оскільки українці перебувають посеред війни, а не вшановують її як пам’ять, меморіал у Вишгороді став місцем осмислення, поваги, натхнення. А щоб людям було легше пережити біль та скорботу, його пов’язали з християнськими символами, звернувши увагу на єдність.
Автори провели паралель із піднесенням перших днів війни, коли людей об’єднало бажання боротися.
— Такий меседж хотілося створити, тому що нам, на жаль, ще багато часу з цим жити, — розповідає Микола.
Зрештою, щоб мінімізувати можливість повторної травми, команда уникнула трагічних і буквальних образів, фотографій, повторів запеклих боїв.
Митці також вирішили уникати конкретних символів війни, зброї або уламків. Натомість додали символи надії: хрест та промені світла, а сам меморіал розташували біля храму.
Фото: Instagram
Як митці працюють з меморіалами за кордоном
Інсталяція Храм їжака, яку представили на Burning Man 2023 — ще один меморіал на тему війни, який працює на іноземну аудиторію. Ярослав Корець, автор інсталяції, тричі організовував український табір у пустелі Блек-Рок, де проходить фестиваль.
У жовтні 2022 року, коли розпочався процес подачі заявок на арт-проекти для Burning Man 2023, Ярослав зрозумів, що має скористатися нагодою, щоб донести свій меседж великій аудиторії.
Тоді темою фестивалю була Animalia, а Ярослав на початку повномасштабної війни працював в одній з одеських будівельних компаній, яка створювала протитанкові їжаки для оборони міста. Так і з’явилась ідея протитанкового їжака.
Протитанковий їжак, на думку митця, з одного боку — символ війни, а з іншого — символ єднання, коли люди ставали на захист своєї країни.
Але це не мав бути просто артпроект про далеку війну, а реальний військовий меморіал, тому Ярослав вирішив долучити історії людей, які загинули.
Фото: Instagram
Для інсталяції зварили металеву раму та привезли три справжні протитанкові їжаки з України. Їх розмалювали петриківським розписом. Решту сто їжаків зробили з фанери і пофарбували під метал.
Усе доповнили світлом — приглушеним червоним та білими променями. Знизу вивісили фоторамки з історіями загиблих українців. Здебільшого це були історії різних митців: музикантів, режисерів, акторів, художників, скульпторів, поетів, діджеїв тощо.
Аудиторія Burning Man досить специфічна. Це лідери думок, заможні люди, митці. Ми думали, буде дієво, якщо якийсь музикант чи диригент оркестру підійде, прочитає історію і дізнається, як диригент у Херсоні відмовився виступати в окупованому росіянами місті на концерті до 9 травня і за це його розстріляли, — розповідає Ярослав Корець.
Зазвичай на фестивалі історії та фото загиблих учасників приносять в основний храм — одну із двох культових споруд Burning Man, а в кінці фестивалю спалюють. Зазвичай це люди, що померли внаслідок хвороб або ДТП.
Але у випадку із загиблими українськими митцями, команда проекту створила окремий храм. Лише в останній день історії та портрети перенесли в основний.
Фото: Instagram
Як мистецтво під час війни працює з іноземною аудиторією і що хоче розповісти
Храм їжака — це історії українців, які повинні були потрапити Burning Man, але вони загинули через війну. Загалом у Храмі розмістили 70 історій. Серед них Ярослав добре запам’ятав дві. Перша — історія з весільною сукнею та вишиванкою загиблого воїна, які Ярославу надіслали поштою.
Це був одяг пари, яка мріяла поїхати на Burning Man, але чоловік загинув на війні. Тому його дружина вирішила, що на фестиваль має потрапити хоча б вишиванка.
А друга історія трапилася вже під час фестивалю. Коли біля меморіалу вчергове зібрались організатори, щоб продемонструвати фото, Ярослав згадує, як хтось покликав його. Виявилось, що це хлопець з сусіднього табору, який плакав і вказував на портрет чоловіка.
Фото: Instagram
Він плакав, показував на фото Олександра Суворова і питав, де я взяв цей портрет. Виявляється, це був його батько. Тобто чоловік приїхав на Burning Man і просто побачив портрет свого батька у Храмі їжака. Ніхто не знає, як цей портрет туди потрапив, хто його додав на сайт, — пригадує він.
За весь час Храм їжака відвідали близько 20 000 людей. Проте, якби інсталяцію робили для української аудиторії, вона б суттєва відрізнялася, певен Ярослав.
По-перше, форму тварини не використовували б, обравши щось інше. А замість 70 історій розмістили б тисячі, щоб всі мали змогу розповісти про своїх рідних та близьких. Тому мистецтво під час війни для української та закордонної аудиторії дещо відрізняється за формою і способом розповіді.
А про митців, яких країна-агресорка привласнила собі, ми розповідали в нашому іншому матеріалі.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.