Між нами прірва. Саме ці слова все частіше виринають у свідомості українців щоразу після новин з фронту чи міста, яке знову зазнає ворожих обстрілів.
Однак росіяни намагаються не лише фізично знищити нашу націю, але й привласнити українську культуру та діячів мистецтва.
Микола Гоголь, Ільф та Петров, Казимир Малевич — чи не найменший перелік українських митців, яких Росія привласнила без жодних докорів сумління. Та все-таки правда завжди виринає зі столітньої брехні, і настає час, щоб дізнатись прості істини.
Вікна зібрали разом українських діячів мистецтва, яких протягом довгих років країна-агресор привласнювала та на основі чиїх творів будувала свою нібито багату і неповторну культуру.
Звісно, неможливо оминути увагою найбільш відомого випадку привласнення культурного діяча України. Дійсно правда, що Микола Гоголь писав російською мовою. Однак сам за походженням був зі старовинного козацького роду.
Зростав письменник в українських Сорочинцях Полтавської області, яку так часто оспівував у своїх творах.
Чи знаєте ви українську ніч? О, ви не знаєте української ночі! Пригляньтесь до неї: з середини неба дивиться місяць. Безмежне склепіння небесне розійшлось, розширилось іще безмежніше. Божественна ніч! Чарівлива ніч!
Крім того, проживши всього кілька років у Петербурзі, палав бажанням повернутись в Україну, про що писав у листах своєму другу, українському науковцю Михайлу Максимовичу.
Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої в Києві.
Крим та місто Феодосія у далекому 1817 році подарували Україні видатного художника, який мав вірменське походження.
Як би здивувались його батьки, які переїхали незадовго до народження сина з Галичини на півострів, коли б почули, що росіяни вважають його представником свого народу.
Однак художник чи то свідомо, чи то на інших рівнях мислення протиставляє зображення наших країн у різному світлі. Весілля в Україні та Пожежа у Москві чітко дають зрозуміти, яких поглядів був Айвазовський.
Ще один український художник, якого російська пропаганда протягом століть приписувала до власної культурної спадщини. Однак сам Ілля Рєпін міг би не погодитись.
Народжений у Чугуєві Харківської області, чоловік у своїй творчості все ж найчастіше звертався до української тематики.
Останню свою картину під назвою Гопак Рєпін написав з пам’яті, згадуючи своє дитинство в Україні. Листи до близьких теж писав українською, а до мами звертався лагідно — “матуся”.
Якщо Бандери росіяни бояться, то Бендера вони давно намагаються привласнити. Вигаданий персонаж був створений видатними одеситами — письменниками Іллею Ільфом та Євгеном Петровим.
Чоловіки творили у рідній Одесі, дух якої прослідковується у кожному творі. А гумор, притаманний кожному її жителю, наповнив сторінки романів Ільфа та Петрова.
У дитинстві батько читав йому Шевченка. Улюбленим твором Бурлюка був Петрусь, який розчулював до сліз майбутнього видатного українського художника.
Мій колорит глибоко національний. Жовтогарячі, зелено-жовті, червоні, сині тони б’ють Ніагарами з-під мого пензля.
Однак назвали його загарбники батьком саме свого — російського футуризму. Та спогади митця одразу спростовують кожне слово пропаганди окупантів.
З боку батькового — ми українські козаки, нащадки запорожців, — писав Бурлюк.
Видатний виходець із героїчного Маріуполя. Вже у 19-му столітті місто дарувало нашій історії найкращих представників української нації. Архип Куїнджі мав грецьке походження, але малював Україну з усією любов’ю.
Рідний Маріуполь, чарівний Дніпро та ще чимало українських пейзажів сплелися у творчому доробку живописця.
Творець супрематизму був народжений у Києві, усе дитинство провів в українських селах. Вчителем Малевича був теж українець — Микола Пимоненко.
Його родина була українсько-польською, тому митець мав особливе виховання та власний стиль на письмі та не боявся змішувати рідні мови й говорити зі значним вкрапленням неологізмів.
Хоч йому і довелось чимало прожити на російських землях, тягнуло художника все ж таки до рідних пейзажів.
З кожним роком мене все більше притягував Київ. Прекрасним лишився Київ в моїх відчуттях.
Неочікувано, чи не так? Коли літературознавці починають досліджувати російських письменників, то часто погоджуються, що їх становище як нібито видатних значно перебільшене.
Однак усі погоджуються, що Антон Чехов все ж таки найкращий серед нібито письменників-росіян. Проте, як виявляється, митець сам ніколи себе як росіянина не ідентифікував, а під час перепису населення визначився, що він українець.
Пропаганда загарбників ще з 18-го століття провадить, що нібито Максим Березовський — засновник російського хорового концерту.
Проте народжений у Глухові композитор ніколи себе не асоціював ані з російською культурою, ані з її народом. Видатний український музикант навчався майстерності у Болонській філармонічній академії одночасно з Моцартом, із яким пізніше його чимало разів порівнювали.
Однак Російська імперія не могла просто так залишити українського творця жити в Італії й Березовський вирушив у Петербург, де йому створили нестерпні умови для творчості. Зрештою видатного українця не стало, коли йому було всього 31 рік. У “найкращих” традиція імперії — він помер за невідомих обставин.
Як і Березовський, Дмитро Бортнянський народився у Глухові на Гетьманщині, був видатним українським композитором, якого “викрала” російська пропаганда.
Щастя лише в тому, що у митця було трохи більше часу на творчість. Допомагав розвиватись також і своїм землякам, яких найчастіше набирав до своєї капели.
Чи можливо забути оперу Запорожець за Дунаєм після першого ж її прослуховування? Якщо ще не видалось шансу її прослухати, це варто зробити одразу після прочитання цих слів, вона того варта.
Однак її творця Семена Гулак-Артемовського надзвичайно часто російський медіапростір називає росіянином. Однак композитор був родом з Городища Черкаської області та не втомлювався у музиці оспівувати Україну та її людей.
Та все ж як на інформаційному, так і на фізичному полі битви триває боротьба за нашу незалежність. Тому, якщо ти прагнеш знайти натхнення для нових звершень, читай, як Україна здобувала перемоги у битвах від Київської Русі й дотепер.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!