Прокрастинація — це не просто лінощі чи невміння керувати своїм часом, а хронічна психологічна проблема, яка руйнує життя кожній п’ятій людині на планеті.
Про це свідчать результати чотирьох десятиліть досліджень професора психології університету ДеПоля (Чикаго) Джозефа Феррарі, який присвятив свою кар’єру вивченню людей, що звично відкладають справи на потім — подробиці читай в нашому матеріалі.
За звичкою відкладати завдання на потім стоїть невпевненість у собі
Науковець з’ясував, що близько 20% дорослого населення світу є хронічними прокрастинаторами, які свідомо, регулярно та ірраціонально затягують виконання завдань, завдаючи серйозного дискомфорту собі та оточенню.
Це дуже високий показник. Він вищий, ніж рівень депресії, фобій, панічних атак, алкоголізму чи зловживання психоактивними речовинами,
— наголошує професор Феррарі.
За його словами, проблема є набагато глибшою, ніж здається, адже через цю звичку 20% людей фактично втрачають своє життя, яке є надто коротким, щоб витрачати його на безглузде відкладання.
Аналізуючи демографічні дані різних країн, науковець дійшов висновку, що схильність до прокрастинації не залежить від статі, раси, віку чи місця проживання — вона однаково поширена як серед міських, так і серед сільських жителів у США, Південній Кореї, Індії, Ізраїлі чи Англії.
Єдина помітна різниця фіксується між представниками різних професій. Якщо робітники фізичної праці знають, що не отримають грошей, якщо не виконають роботу, то “білі комірці” в корпоративному секторі мають регулярну зарплату кожні два тижні, що створює безпечні умови для відкладань.
Водночас Феррарі категорично відкидає популярне виправдання, нібито в усьому винні сучасні технології чи надто швидкий темп життя. Він називає це “образою для наших предків-фермерів”, які мали колосальну кількість важкої щоденної роботи без гаджетів.
Професор підкреслює, що прокрастинатори є неперевершеними майстрами створення відмовок, хоча насправді технології мають навіть більший потенціал робити наше життя ефективнішим, а не навпаки.
Ще одним важливим відкриттям дослідника стало повне спростування міфу про те, що деякі люди найкраще працюють під тиском дедлайнів.
Експерименти Феррарі довели, що в умовах обмеженого часу хронічні прокрастинатори виконують завдання набагато довше і значно гірше за інших, хоча самі щиро вірять у свій успіх.
Науковець пояснює, що за відкладанням завжди стоїть емоційний самосаботаж та невпевненість у собі. Людина свідомо створює штучні перешкоди, щоб у разі провалу звинуватити обставини, а не власну некомпетентність.
Саме тому професор упевнений, що звичайні тренінги з тайм-менеджменту тут безсилі — прокрастинацію потрібно лікувати за допомогою когнітивно-поведінкової терапії, яка змінює спосіб мислення та дій.
Крім того, психолог бачить вирішення проблеми у зміні суспільної культури: замість того, щоб лише карати за запізнення, суспільство має навчитися винагороджувати за завчасність.
Феррарі успішно тестує цей підхід на власних студентах, додаючи бали за достроково здані роботи, що ефективно стимулює молодь до правильних когнітивних звичок.
Раніше ми розповідали, як позбутися навʼязливих звичок — читай в матеріалі, що потрібно зробити, аби твоє життя стало більш чистим та вільним від поганих звичок.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!