Знайомі кілька годин, а вже — найкращі друзі? Звучить незвично, однак пригадай: цілком можливо, що у твоєму житті бували такі знайомства, які розвивалися аж надто швидко. Всього за кілька годин людина могла пропонувати спільні дружні поїздки, розповідала тобі потаємні подробиці життя та радо розкидалася “Ти мій (моя) друг (подруга)!”.
Зазвичай поведінкою такої людини керує її попередній досвід та бажання завести нові знайомства. Однак інколи про реальне рідкісне генетичне захворювання, яке відоме як синдром Вільямса.
Що це таке, які його симптоми та чому не варто плутати синдром з поведінковою особливістю людей, розібралося ВВС. Ми переповідаємо найцікавіше.
Синдром Вільямса: що це таке
Синдром Вільямса є рідкісним генетичним захворюванням, яке вражає одну людину з семи з половиною тисяч. Такі люди мають вроджене бажання заводити нові знайомства та обійматися, вони дуже допитливі та товариські.
Через це вони часто можуть вважати за друга будь-кого, з ким щойно познайомилися. Але через труднощі збереження близьких стосунків, такі люди схильні до відчуття самотності.
Ще одна небезпека — відсутність усвідомлення небезпеки через відкритість до інших. Це робить людину вразливою до злих намірів інших.
Якщо говорити мовою науки: люди із СВ не можуть провести межу між добрими та злими намірами інших, що невластиво для людського мозку, який еволюціонував. Цьому є генетичне пояснення.
Чому зʼявляється синдром Вільямса
Відомо, що людина має 46 хромосом, організованих у 23 пари. Під час розвитку сперматозоїдів або яйцеклітин відбувається рекомбінація генетичного матеріалу, який обмінюється між відповідними парами хромосом.
При СВ цей процес змінюється, тож людина втрачає копію 25, 26 та 27 генів.
Кожен з цих генів відповідає за різну функцію. ELN кодує білок еластин. При СВ еластин відсутній, це негативно впливає на серцево-судинну систему людини та провокує захворювання.
А ось ген BAZ1B відповідає за ріст клітин “нервового гребеня”. Ці стовбурові клітини формують основу кісток та хрящів обличчя, що надає йому характерних рис за умови браку гена: маленький задертий ніс, широкий рот і маленьке підборіддя.
Науковці наразі не дійшли принципової згоди у питанні, як визначити ген, який впливає на розвиток СВ. Одна із теорій стверджує, що деякі клітини утворюються у надниркових залозах. Саме вони під час вивільнення адреналіну відповідають за реакцію “бий або біжи”.
Їхній брак може напряму впливати на зменшення недовіри та страху до незнайомців у людей із синдромом Вільямса.
Інші вчені звернули увагу на ген GTF2I, який у багатьох тварин відповідає саме за обережність. Мушки, що його не мають, частіше їдять разом, а миші без такого гена не бояться інших мишей.
Ще один приклад — собаки. Вони мають свій варіант GTF2I, який може пояснити їхню товариськість, на відміну від вовків.
Також науковці припускають, що типові риси людей із синдромом Вільямса можуть бути пов’язані з порушенням мієліну, так званої оболонки, що вкриває нерви.
— Як і пластикова ізоляція на електричному кабелі у вашому домі, мієлін важливий для правильної передачі електричних сигналів від одного нейрона до іншого, — пояснює доцент Тель-Авівського університету в Ізраїлі Боаз Барак.
Втрата мієліну може провокувати мляву роботу нервових клітин.
Втрата гена GTF2I також провокує більше вироблення окситоцину. Тож тому людина з СВ може отримувати дозу дофаміну лиш від того, що побачила чиєсь обличчя.
Батьки хочуть убезпечити свою дитину від усіх можливих небезпек. Та інколи ти можеш навіть не задумуватися, як маленька побутова дрібниця впливає на розвиток немовляти. Читай, що таке контейнерний синдром у дитини та чим він небезпечний.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.