В окупованому Херсоні партизани на кожному кутку нагадують загарбникам, що ЗСУ вже поруч. Листівки із закликами полишити окуповані території — розвішані всюди, і на зупинках транспорту, і на стовпах, і на під’їздах.
Активістів нескореного міста росіяни затримують, катують та намагаються схилити на свій бік. Жительки Херсона Оксана та Ольга 62 дні прожили в окупації, але брали активну участь у проукраїнських мітингах та волонтерили.
Пані Ольга розповідає, як вперше на вулиці Херсона побачила російських військових. Того дня в місті окупанти застрелили 35 цивільних людей.
Однак це не зупинило херсонців і на перший протест вишли сотні людей. Ольга із подругою Оксаною теж були серед них. Та щодня, кажуть жінки, нескорених ставало все більше.
Коли на мітинги вже вийшло понад п’ять тисяч люду — окупанти почали розганяти херсонців. Кидали димові шашки та стріляли, а на активістів влаштували справжнє полювання.
Окупанти просто скаженіли, коли бачили, що тут їх з квітами ніхто не зустрічає.
Як розповідають жінки, у Херсоні окупанти облаштували кілька катівень, куди звозять активістів, учасників АТО та посадовців, що відмовляються співпрацювати із загарбниками. Нині в області у розшуку близько півтисячі викрадених громадян.
Через загрозу затримання Оксана та Ольга були вимушені переховуватися від російських окупантів, а пізніше виїхати. Говорять, що пощастило мати машину та хоч якісь кошти, оскільки це був єдиний шанс вирватись, якого у багатьох місцевих наразі немає.
Сьогодні жінки живуть в Івано-Франківську та розповідають, що ті, хто залишився в Херсоні – не підтримують проросійської влади.
Херсонці дуже чекають на наші Збройні сили й надалі чинитимуть спротив окупантам. Бо Херсон — це Україна.
Російські військові продовжують чинити на окупованих територіях України справжній терор. Читай, що розповідають люди, яким вдалося вирватися з окупації на Херсонщині.