Торговий менеджер Андрій, що нині воює у складі 65 окремої механізованої бригади, пережив люті жахи перших тижнів великої війни в рідному Маріуполі. Свою історію він погодився розповісти Андрію Почтєву.
Історія маріупольця Андрія
33-річний маріуполець Андрій до повномасштабної війни був менеджером. І саме підвал його крамниці допоміг вижити йому та друзям.
У квартиру до чоловіка прийшло одинадцятеро людей: пʼятеро дітей та шестеро дорослих. Потім вони перебралися в його магазин, він був великий та двоповерховий, і всі там жили.
Андрій зізнається, що окрім рясних бомбардувань, один із найстрашніших маріупольських спогадів — втрата в зневодженому місті чималого обʼєму питної води, якою він запасся наприкінці лютого.
Чоловік згадує, що вони час від часу ходили у його квартиру та набирали там воду. І коли він спускав із восьмого поверху 20 літрову каністру — вона тріснула.
Гроші тоді вже не мали значення. Люди обмінювали воду на золото, прикраси.
Також Андрій розповідає — геть усюди квітло мародерство. Люди, аби вижити, виносили з крамниць все, що могли.
Разом із друзями у середині березня вони насилу вирвалися з маріупольського пекла.
Я сказав другу: все, я йду у військкомат. Його дівчина ще якось намагалася відмовити, але той наголосив, що рано чи пізно все одно доведеться.
Чоловік, якому вдалося забрати з Маріуполя лише шарф свого улюбленого футбольного клубу, нині б’ється з варварами на Запорізькому напрямку і вірить у своє повернення додому.
Раніше ми розповідали, історії загиблих героїв з Черкас.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.