Окупанти закрили її на тиждень у СІЗО, бо відмовилася зросійщувати дітей. Це історія 52-річної Наталії Борис, директорки Гречишкінського ліцею, що на Луганщині.
Російські війська окупували її село, що за 40 кілометрів від Сєверодонецька, у перші дні повномасштабної війни.
Вкрали все, що тільки можна було: пральну машину, два холодильники, посуд. Навіть розетки повидирали, — згадує Наталія, як окупанти хазяйнували у її рідній школі.
18 березня російські військові зі школи виїхали. У селі лишилася комендатура окупантів. Пані Наталя з колегами взялися наводити лад у навчальному закладі, а згодом у районному відділі освіти педагогам повідомили: або ті співпрацюватимуть з новою так званою владою, або — на вихід.
З 13 вчителів — восьмеро відмовились звільнятись чи співпрацювати з їхньою владою. А п’ять — погодилося. Директоркою зросійщеної школи вирішила стати заступниця пані Наталії.
Погроз не було нікому на той момент. Ті п’ятеро, хто зголосився, навіть з радістю це робили.
Пані Наталія з села не виїжджала. Разом із чоловіком доглядали свекруху. Та згодом окупанти прийшли до неї додому з обшуком. Тоді забрали ноутбуки та телефони, а також саму Наталю. Жінці натягнули на голову мішок та зав’язали руки.
Так педагогиня опинилась у руках окупантів у Старобільському СІЗО. У камері її протримали тиждень. Нічого не знайшли та відпустили.
Жінка говорить, що цікава обмовка була: бачити Наталію у рідному селі тепер не бажають і їй краще поїхати.
Це було у вересні. Та виїхати на підконтрольну Україні територію родині вдалося не одразу, тож вибиралися через Росію.
До Дніпра, де вже зупинилася донька, дісталися на п’ятий день. Зараз Наталія вже винаймає житло з чоловіком та викладає дистанційно географію у Новоайдарському ліцеї. Туди її взяли також заступницею директора. Та жінка і досі із болем у серці дивиться у соцмережах, як у її рідному Гречишкінському ліцеї хазяйнують колаборанти.
Однак попри все, педагогиня вірить в українську перемогу та бажає скорішого покарання для зрадників.
Не просто було повернутись на підконтрольну Україні територію було й Олександру з дружиною. Вони вижили після бомбардування драмтеатру, але потрапили до фільтраційного табору. Читай повну історію подружжя з Маріуполя за посиланням.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!