Воює за себе, сина та загиблого племінника: історії оборонців Горлівського напрямку

Щоденні атаки ворога, переживання за своїх рідних та погода як ще один противник, який не знає жалю.

Кожної хвилин наші захисники проходять за всю країну семимильний шлях до перемоги. Однак запитати таке просте “як ти” у них вдається хіба що рідним.

Розпитати про життя на передовій вдалось й журналісту програми Факти ICTV Олегу Корнієнку. Оборонці Горлівського напрямку розповіли про свою службу та поділилися вражаючими історіями з передової.

Захисник на псевдо Апостол розповідає, що у порівнянні з Херсонським напрямком, йому на Донеччині видається — артилерії менше. Та два-три рази на тиждень теж трапляються потужні обстріли.

Коли конкретно над головою щось свистить, то треба вже відповідати.

Такого чоловік не міг аж ніяк очікувати, коли у 2013 році вирішив одружитись з росіянкою. Війну зустрів у Москві, але з початком бойових дій повернувся разом з дружиною на Батьківщину.

Чоловік ділиться, що не міг спокійно сидіти в тилу. Тому оновив прострочений паспорт та одразу пішов у військкомат.

Зараз досі залишається впевнений у своєму рішенні. А рідні підтримують його. У кума є дві доньки — шість та п’ять років. Вони надсилають цукерки з малюнком пса Патрона. Думають, що він має суперсилу та передає її у солодощах.

Читати на тему

Дівчата — справжні мужні воїни: як жінки на фронті доводять щодня, що в Україні немає слабкої статі

Вони не бояться труднощів польових умов та сумлінно виконують свою роботу: хтось виносить поранених із поля бою та лікує недужих, хтось вміє смачно готувати, треті — воюють зі зброєю в руках.

Оборонця на псевдо Чуб теж підтримують рідні. Щоправда, більша частина родини знаходиться під окупацією у рідному Бердянську. Встигли виїхати лише двоюрідний брат з дружиною, у яких син служив в Азові.

Коли Чуб їхав на службу, то дізнався, що племінник загинув на Азовсталі. Тому зараз говорить, що воює не лише за себе, а й за нього. А також за сина, якого називає майбутнім країни.

Неймовірною підтримкою молодших поколінь надихається й захисник Назар. Чоловік на фронті не один — в іншому підрозділі служить його брат. Але ділиться, що тримає все ж таки думка, що на нього чекають вдома. А ще діти, які передають свої солодощі та малюнки.

Може дитина б ту цукерку з’їла. Але ні, вона сама її віддала. Це серце дуже гріє.

Також раніше ми розповідали історію 21-річного бійця, який віддав свою молодість війні.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!