Боєць 14-ї бригади Михайло Шостак провів у полоні 27 місяців. Він боронив Україну ще під час АТО. Вперше за довгий час на обличчі воїна з’явилася посмішка. Після кількох років на чужині він нарешті взяв на руки свою донечку.
Тепер головне для нього набратися сил і оговтатися від всього пережитого. Читай далі, як Луцьк зустрічав свого героя.
Більш як два роки полону: історія Михайла з Волині
На площі людно, бо містяни, родичі та друзі прийшли зустріти свого земляка. Дружина Михайла не може дочекатися, коли знову обійме чоловіка. Пригадує той день, коли дізналася, що він потрапив у полон.
Це було тяжко сприйняти, але він мені снився живим. Я не втрачала надію, вірила, і в першу же ніч, коли він пропав, він мені наснився.
Згодом жінка побачила свого чоловіка у ворожих пабліках, та першу звістку про Михайла отримала вже через рік від захисника, якого звільнили з полону.
Весь цей час вона стукала в усі двері, намагаючись зробити усе можливе, аби повернути його додому, і все ж домоглася свого.
Михайло нарешті вдома і вперше за довгий час усміхається. Рідні не випускають його зі своїх міцних обіймів. Чоловік захищав країну ще під час АТО. На фронт повернувся щойно Росія почала повномасштабне вторгнення.
Він боронив Україну в складі Волинської 14-ї бригади. Про те, як потрапив у полон, йому важко згадувати. Ці 27 місяців були для нього пекельними.
— Там, де я був, селезінки відбивали хлопцям, ламали ноги. На мені стільки шрамів, що скажу так, Рембо після В’єтнаму відпочиває. Мене били молотом в прямому сенсі цього слова. Вся ліва сторона ребер була зламана.
Витримати всі тортури допомогли думки про сім’ю та рідний дім. Його повернули 10 червня під час обміну тяжкохворих захисників. І тепер чоловік вперше взяв на руки свою донечку.
Відчуваю радість. На душу прийшло полегшення від того, що я вже на своїй землі.
Серед тих, хто прийшов зустріти Михайла і родини, які ще чекають своїх захисників із полону. Чоловік Оксани теж служив у цій бригаді й вже понад два роки у неволі.
— 24 серпня один хлопець звільнився з полону. І нам прийшла звісточка, що живий, перебуває у Кемерово. Їм дуже тяжко, але вони надією живуть.
Тим часом у Михайла попереду тривале лікування та реабілітація. Оговтатися треба фізично й емоційно, та найстрашніше вже позаду.
Спогади українських військових про полон дуже схожі. Про подібне ставлення нещодавно розповідав прес-офіцер 109-ї Маріупольської бригади ТрО, який обороняв Азовсталь.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!