Вони другий рік поспіль нічого не знають про долю своїх синів. Родини Іващенків та Батожків із Вінниччини намагаються дізнатись бодай щось про своїх Віталія та Юрія, які за офіційною інформацією військової частини — зникли безвісти на Бахмутському напрямку у грудні 2023 року.
Роками вірять, що сини живі: історія родин Батожків та Іващенків
Ці сім’ї — постійні учасники акцій та мітингів — намагаються привернути увагу до проблем безвісти зниклих. Юнаки були віддані Батьківщині, тож без вагань долучилися до її захисту.
Сказав: “Бать, я не хочу ховатися, я не зможу людям в очі дивитися”. Я прийняв його рішення, — каже Анатолій Іващенко, батько бійця підрозділу Лють Віталія Іващенка.
Анатолій і сам знає, що таке війна. Два роки служив в Афганістані і своїй дитині зовсім не бажав такої долі. Та його син не зміг бути осторонь. Пройшовши відбір Віталій Іващенко долучився до підрозділу Лють Національної поліції. Пройшов Авдіївку, Часів Яр, Курдюмівку…
Саме на Донеччині батько востаннє чув голос сина. Віталій розповідав, що йдуть на допомогу побратимам. І вже через день родина дізналась, що їхній Віталій вважається безвісти зниклим.
Моя донька, Світлана, побачила пост у Facebook, де побратими виклали його фотографію.
У командуванні кажуть, що Віталій загинув на полі бою, бо не було можливості їх забрати.
Того ж дня, за офіційною версією командування, зник безвісти Юрій Батожок. Теж боєць Люті. У бліндажі хлопець надавав побратимам медичну допомогу, і саме в цей момент прилетів російський дрон. Коли Юрій намагався збити його з антидронової рушниці, біля хлопця розірвалася міна.
Юрій, як і Віталій, був добровольцем і прагнув воювати саме в підрозділі Національної поліції. Хлопець хотів долучитися до війська ще з 2014 року. Він готувався до війська, ділиться мати Людмила.
Це був його вибір. Ми його не могли ні відговорити, ні щось іще сказати, — каже батько хлопця Микола Батожок.
Обидві родини об’єднало спільне горе. Батьки навіть провели власне розслідування. Семеро бійців саме з груп їхніх синів вважаються безвісти зниклими. Достеменно відомо, що четверо загинули. Доля трьох невідома. Попри це, ще трьох тіл немає.
Тож батьки не вірять, що їхні сини загинули.
Я сподіваюся, що моя дитина жива. Ну немає в мене такого відчуття, що його не стало. Тяжко, важко.
Днями з російського полону повернувся командир тральщика Генічеськ, який відмовився переходити на бік росіян. Читай його історію.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!