Пережив майже два роки полону та знущань і повернувся додому, хоча його вважали зниклим безвісти.
Олександр Зарва — головний сержант третього прикордонного загону імені Євгенія Пікуса, майже два роки пробув у полоні. Він вистояв і ще більше зненавидів ворога. Бійця повернули із полону на початку року, він і досі проходить лікування та реабілітацію і прагне знову повернутися на службу.
— Мені не важко покласти життя за свою державу, — говорить воїн.
Страшні дні полону
21 місяць знущань, і лише підтримка побратимів та сила духу допомогли вижити прикордоннику в нелюдських умовах. У камері, призначеній для трьох людей, жили шестеро. Давали технічну воду та їжу як на двох-трьох полонених, постійно знущалися.
— Жодного цілого ребра немає. Били дубинками, ногами, руками, шокерами, залежно від того, яка заїжджала зміна. Але всі жорстокі були. Можна сказати, що реально нелюди, — говорить прикордонник.
Ранок бранців починався з російського гімну, особливо нелюди-охоронці скаженіли, коли бачили хоч якесь патріотичне татуювання.
— У мене герб України кольоровий на плечі, Котигорошко та вірш Шевченка про москаля. Можна сказати, що я був “зіркою програми”. Дали цеглу, щоб стерти. Я відмовився — затягнули в карцер, — ділиться чоловік.
Повернення додому
Коли Олександра та ще 17 полонених викликали з камер, посадили в авто та повезли на летовище, прикордонник зрозумів — їх везуть додому.
Коли зайшли наші військові з українськими прапорами та сказали: “Слава Україні”, тоді вже можна було видихнути.
Чоловік найбільше хотів почути мамин голос та скинути з себе тюремну робу після повернення. А ще — дочекатися побратимів з полону та знову стати на захист своєї країни.
У російському полоні перебувають не лише військові. Раніше ми розповідали про цивільних українських полонених, які потрапили у російський полон.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.