Ні на день не зупиняється робота в операційних відділеннях дніпровських лікарень. Часто хірурги працюють по 11 годин поспіль. Саме до Дніпра зі стабілізаційних пунктів привозять найважчих поранених захисників.
Понад тиждень Петро, який до війни був енергетиком, відновлюється після мінно-вибухового поранення. Захищати нашу державу чоловік пішов у перший же день повномасштабного вторгнення. Обороняв Луганський напрямок.
Запеклих боїв у Рубіжному боєць ніколи не забуде — частина міста була під контролем окупантів. Увесь приватний сектор утримували Збройні Сили.
4-поверховий ліцей став стратегічним об’єктом для противника — на голови наших воїнів летіли снаряди та ракети, росіяни кидали навіть півторатонні бомби. Вони щодень намагалися штурмувати будівлю, але марно. Там Петра поранили вперше.
Ніс бойове чергування, почав працювти ворог. Я побачив звідки, я його придавив з автомата, він почав стріляти, і на виході у мене поцілив снайпер. Слава богу, влучив в бронежилет, — розповідає військовослужбовець ЗСУ Петро.
Уже втретє на лікарняному ліжку Микола. Обороняв Донеччину, снаряд залетів просто в окоп, осколки зрешетили тіло. Під щільним ворожим вогнем бійця евакуювали. На ноги ж поставили дніпровські медики — всього за декілька днів.
Медики кажуть: нині багато пацієнтів із травматичними ампутаціями, та найбільше — мінно-вибухових травм. За ніч лише до цієї лікарні привозять по пів сотні поранених.
Попри надскладні травми й тривалу реабілітацію, військові повертаються в окопи. У кожного захисника — одна-єдина мета. Вони мріють про перемогу над окупантом і вільну Україну.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, як росіяни вбивають українських медиків.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!