Війна часто забирає у нас рідних, побратимів, друзів. І це — один з найважчих її проявів, який мусить витримати людина.
Капелан однієї з частин Національної гвардії України ще з 2014 року перебуває на фронті. Він став не тільки військовим священником, а й волонтером. Велике вторгнення отця Володимира застало в Миколаєві.
Та, каже, за всі дев’ять років війни, найважчим для нього так і лишилося — відспівувати загиблих побратимів.
Зараз він пригадує, що коли отримав пропозицію поїхати на фронт військовим капеланом, то не вагався жодної хвилини.
— Я розумів, що повинен йти, бо це мій священний обов’язок, допомагати будь-де, — каже отець Володимир.
Тож поїхав на Схід у складі добровольчого черкаського батальйону. Тоді першою точкою на його бойовому шляху була Волноваха. Потім — Новотроїцьке, а згодом капелан об’їхав усі фронтові позиції.
Саме там побачив перші жахи війни.
Тепер ділиться: йому важко бачити втрати наший військовослужбовців: не лише як людей, а і як захисників та побратимів.
Та для бійців військовий капелан є й важливою підтримкою.
Що входить до обов’язків військових капеланів і як на фронті служать капеланки: про це ми писали в нашому іншому матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!