Пам’ятати свою історію задля того, щоб більше ніколи не стати свідком чи учасником таких подій. Боєць полку Азов Анатолій Єгоров на псевдо Комуніст в ефірі телемарафону Єдині новини розповів про те, як йому з побратимами довелося виживати під час боїв у Маріуполі.
Хотілося більше забрати з собою ворогів, — каже він. А ще додає: мали відчуття, що виходу в прямому сенсі, окрім як полон, немає. Про Азовсталь та нелюдське ставлення окупантів до полонених — читай у матеріалі.
Про Азовсталь
Наказ про вихід бійці сприйняли так, що буде напрацьовано інший план. До того ж під Азовсталлю було багато поранених, яким потрібна була допомога.
— У нашого командира — беззаперечна репутація, тож його накази виконуються завжди, — каже Комуніст.
У росіян було в планах пройти маршем до Дніпра. А ми їм стали, як кістка у горлі.
Найважчим для себе днем Комуніст вважає відхід з Лівого берега Маріуполя на Азовсталь. Тоді не було техніки, яка могла б протистояти ворогу, а військові зрозуміли, що програють локальну війну у місті.
— Протягом останнього місяця ми використовували боєприпаси, які згоріли. Цього не можна робити, але ми “проскакували” всю цю історію і били ними, коли вже нічого не залишилося.
Водночас військовий згадує, що під час відступу на завод усвідомив: тут закінчиться його життя.
— Я перестав планувати, сподіватися на щось, розчаровуватися у чомусь, а просто намагався виконувати свою роботу та забрати якнайбільше росіян із собою, — зізнається Комуніст.
Те, що ми вижили — я сприймаю як те, що нас бережуть для якоїсь глобальної цілі.
Полон
Він згадує, як полонених чоловіків посадили в автобуси та везли з бронетехнікою позаду.
Чотири місяці Комуніст провів у російському полоні в Волноваській виправній колонії №120, розташованій в Оленівці.
Про шлях, який торують собі наші військові та за що вони воюють на фронті, можна дізнатися з розповіді українського військового Євгена.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!