Діти живуть у світі своїх фантазій та казок, що насправді непогано, адже дозволяє розвинути креативність та абстрактне мислення. Однак дитинство закінчується і колись доводиться розповідати незручну правду.
Так, багато батьків опиняються перед дилемою — як пояснити дитині, що Санта-Клауса чи святого Миколая не існує, а подарунки увесь цей час готували батьки.
А чи варто взагалі робити це? Чи краще дати можливість дитині дізнатися правду самостійно? Експерти Psychology Today пояснили, чи варто говорити дітям правду.
Чи варто розповідати дітям, що Санта-Клауса не існує
Оскільки творча гра має вирішальне значення для розвитку дитини, казки навчають дітей емпатії, стійкості та розв’язуванню проблем, водночас приносячи їм радість та творчі здібності. Казки викликають хвилювання та надихають дітей використовувати уяву.
Тому психологиня Ліза Ліггінс-Чамберс не певна, що припиняти дитячі фантазії — гарний варіант:
— Діти не вічно маленькі, і казки можуть допомогти їм оцінити реальний світ. Наприклад, зосередити увагу на важливості доброти та дарування подарунків через образ Санта-Клауса. Це перемикає увагу з фантастичних елементів на життєві уроки, що можна застосовувати в реальному житті.
Діти самостійно починають сумніватися в реальності цих казок приблизно у віці п’яти-семи років. Дехто вважає, що саме тоді варто розповісти правду. Мовляв, якщо діти вірять у фантазії занадто довго, це може зашкодити довірі, коли вони дізнаються правду.
Проте дослідження показують, що більшість дітей переходять від віри до розуміння з цікавістю, а не зі стражданням. Одне з опитувань 1994 року показало, що діти нормально сприйняли новину про нереальність Санти, а дехто навіть відчув щастя і полегшення.
Але врешті можна дуже делікатно підвести дитину до думки, що Санти насправді немає. Запропонуй їм досліджувати логіку історій. Наприклад, постав запитання на кшталт: “Як ти думаєш, як Санта може літати з оленями? Чи літають сани в реальному житті?”
Ці обговорення розвивають критичне мислення, але не зменшують задоволення від історії.
А коли діти висловлюють сумніви чи запитання щодо казок, вислухай та підтвердь їхню цікавість. Визнай їхні спостереження та надай прості пояснення, щоб подолати прірву між фантазією та реальністю. Збалансуй казки з історіями, заснованими на реальності.
Наприклад, поясни, що святий Миколай дійсно не кладе подарунки під подушку. Але це реальна людина, відома своїми добрим вчинками. Саме це надихнуло батьків створити образ святого, що нагороджує гарних дітей.
Познайом дітей з книгами та історіями, які базуються на реальних подіях або персонажах. Баланс між фантазією та реальністю допомагає створити повніше розуміння світу, водночас віддаючи перевагу уяві.
А чи впливають казки на психічне здоров’я дітей? Так, вони дійсно відіграють важливу роль в емоційному, соціальному та психологічному розвитку дитини, виховують креативність, емоційну стійкість і соціальне розуміння.
Розрізнення між фантазією та реальністю розвиває критичне мислення та навички аргументації. Діти почнуть розуміти, що не всі історії реальні, що сприяє розвитку емоційної стійкості та адаптивності.
Але вплив історій про Санту чи святого Миколая значною мірою залежить від того, як вони оформлені та як родина підтримує емоційне розуміння дитини.
— Коли ці історії представлені як частина радісної традиції, вони можуть зміцнити сімейні зв’язки, заспокоїти та подарувати дітям відчуття дива. Якщо дітей змушують поводитись ідеально, щоб отримати подарунки, це може створити непотрібний стрес або проблеми з самооцінкою, — пояснює Ліза Ліггінс-Чамберс.
Якщо виявити чуйність і підтримку, коли діти починають ставити під сумнів історію, ця дитяча фантазія стане позитивним та приємним досвідом. Тож не варто боятися, якщо раптом дитина дізнається правду. Головне, щоб це не залишило сліду на її психіці.
А ще ми зібрали поради, як саме розповісти дитині, що Санта-Клауса чи святого Миколая не існує.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!