Сьогодні, 20 листопада, у день ухвалення Конвенції ООН про права дитини, дослідницька команда Rating Group оприлюднила чергові результати масштабного проєкту про ментальне здоров’я молоді.
Це вже п’ятий матеріал із серії Зміни в ментальному здоров’ї та благополуччі дітей, присвячений темі булінгу та тому, як він впливає на життя підлітків і їхніх родин.
Булінг — явище, яке охоплює більшість підлітків
Опитування, проведене серед понад 1,5 тисячі дітей віком 10–18 років та їхніх батьків, показало: 62% підлітків за останні пів року пережили хоча б один прояв булінгу. Найпоширеніші форми:
- Ігнорування — 61%;
- Насмішки і знущання — 49%;
- Погрози та залякування — 30%;
- Фізична агресія — 28%;
- Кібербулінг — 27%.
Дослідники наголошують, що булінг рідко обмежується одним епізодом чи формою — зазвичай це комплексна систематична поведінка, що може мати тривалі психологічні наслідки.
Батьки не знають про значну частину випадків
Особливо велика розбіжність — у питаннях кібербулінгу та погроз. Щонайменше половина батьків, чиї діти переживали такі форми цькування, не знають про це взагалі.
Також виявили, що хлопці частіше зазнають більш відкритих проявів булінгу, тоді як ігнорування однаково поширене серед обох статей. Наявність друзів суттєво знижує ризик цькування, особливо в контексті знущань та ізоляції.
Стрес, страх і віддалення від батьків
Підлітки, які регулярно стикаються з булінгом, демонструють вдвічі вищий рівень стресу. Найбільше емоційне напруження викликають погрози та залякування.
Булінг впливає і на стосунки в сім’ї: якщо 60% дітей, які не зазнали цькування, відкрито говорять із батьками про свої переживання, то серед тих, хто стикався з булінгом, таких лише 46%.
Діти, яких цькували, частіше замовчують свої почуття і відчувають слабший емоційний зв’язок з батьками. Найчастіше приховують епізоди ігнорування, онлайн-знущань та погроз.
Окремо дослідники фіксують страх повторного булінгу: його відчувають 36% підлітків, які вже пережили цькування (серед тих, хто не стикався — 22%). Дівчата загалом бояться булінгу частіше, ніж хлопці.
Як діти поводяться, коли бачать булінг
Підліткам запропонували уявити ситуацію цькування на перерві. Відповіді розподілилися так:
- 40% покликали б вчителя або дорослого;
- 30% — сказали б агресорам зупинитися;
- близько 10% — промовчали б або долучилися до сміху.
Показово, що підлітки з досвідом булінгу рідше готові звертатися по допомогу до дорослих. Також вони частіше уникають відповіді на таке запитання.
У школах, де педагоги активно втручаються у ситуації булінгу та демонструють нульову толерантність до знущань, випадків цькування помітно менше. Там же діти частіше готові повідомити дорослих, якщо стають свідками проблемної поведінки.
Що реально допомагає запобігти булінгу
За висновками дослідників, ключові чинники протидії цькуванню такі:
- Довірливі стосунки в родині та відкритий діалог з дітьми;
- Культура взаємоповаги в школі;
- Чіткі правила поведінки й обов’язкове реагування на порушення;
- Готовність дітей і дорослих втручатися та не толерувати знущання.
Булінг не є неминучим явищем, підкреслюють авторки дослідження. Він зникає там, де діти мають підтримку, безпечне середовище й дорослих, на яких можуть покластися.
аніше ми розповідали, як булінг впливає на психічне здоров’я дітей і чому це явище стає все більш поширеним у сучасному світі. Читай про причини, наслідки та способи боротьби з булінгом в нашому матеріалі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!