Проблема булінгу завжди була присутня у дитячому соціумі. Деякі діти, особливо підлітки, дуже жорстокі. Вони намагаються образити когось й таким чином заробити свій “авторитет”. Проте інколи булінг може перейти до фізичного насилля.
Психологиня Богдана Валігура розповіла про булінг та як він впливає на дітей.
Простими словами булінг — цькування, яке сильно шкодить моральному здоров’ю дитини, вона навіть може зазнавати фізичної шкоди.
Згідно з законом України щодо протидії булінгу, цей термін визначають як діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, внаслідок чого могла бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Тож психологиня пояснює: булінг — це різновид насилля. Він може здійснюватися групою до окремої особистості, або навіть відбуватися в середині колективів.
Хоча булінг яскраво спостерігається у дитячому спілкуванні, він існує й серед дорослих.
— Фактично будь-який колектив може стати місцем булінгу. Адже один із ключових аспектів — дисбаланс положення в ієрархії певного колективу та боротьба за авторитет, яка заснована на самоствердженні шляхом цькування жертви, — розповідає Валігура.
У груповому булінгу не завжди має бути кілька кривдників, він може бути один, але обов’язково є спостерігачі. Наприклад, один працівник цькує іншого, а люди в колективі просто за цим спостерігають, ба більше, можуть підтримувати, посміюватись тощо.
За дослідженнями ЮНЕСКО, жертви булінгу мають проблеми з соціалізацією, зниження відвідуваності та успішності, а головне — страждає психічне здоров’я. Такі діти більше схильні до депресії, ПТСР та тривожних розладів. Також жертви булінгу частіше схильні до самогубства.
— Звинувачення жертви у діях, які могли “спровокувати” фізичне чи емоційне насильство є проявом віктімблеймінгу. Такі заяви недоречні, — стверджує психологиня.
За її словами, дослідження показують, що причинно-наслідковий зв’язок психопатології та булінгу складається спершу з появи цькування, а потім розвитку травми. Страждають не тільки жертви, а й спостерігачі, адже у психотерапії давно існує термін “травма свідка”. Коли людина отримує травматичний досвід через споглядання та співчуття жертві. А у булінгу свідки є невіддільною частиною.
Рольові моделі учасників булінгу:
— Спостерігачі часто мають внутрішній конфлікт, заснований на бажанні захистити себе і не опинитись на місці жертви. А також розумінням того, що відбувається щось жахливе, та цьому треба якось завадити. Союзники агресора також мають внутрішній конфлікт заснований на страхові, — розповідає експертка.
Вона вважає, що за булінг насамперед відповідальні дорослі, адже не навчили вирішувати конфлікти мирним шляхом. За її словами, агресор часто є жертвою або свідком домашнього насилля.
Діти поводять себе так, тому що часто просто не вміють інакше. Ми маємо нести відповідальність, при чому на інституціональному рівні, — зауважує Валігура.
Вона стверджує: досвід булінгу у школі суттєво впливає на якість життя та психічне здоров’я у дорослих.
Діти дуже емоційні та здатні маніпулювати батьками через свою поведінку. Раніше ми розповідали про дитячі істерики: причини та як заспокоїти.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!