Українському народові важко було навіть уявити війну. Це складно усвідомити та пережити дорослим, а що ж відчувають діти?
Перша леді Олена Зеленська розповіла про можливі реакції дітей на стрес від війни.
Діти від 0 до 3 років
У такому віці діти сильно відчувають дратівливість. Вони можуть плакати, виявляти агресивну поведінку.
Малеча боїться невідомих звуків, крику та потребує фізичної близькості своїх батьків. Щоб допомогти їм почуватися краще, будь з дитиною у тактильному контакті.
Від 4 до 6 років
Багато хто з дітей відчуває безсилля та безпорадність. У дітей з’являється страх розлуки. Тому у своїх іграх вони можуть відображати ті реакції, які відчувають.
Діти такого віку можуть відмовлятися визнавати ситуацію війни, заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та навіть дорослими. Щоб допомогти дитині, ти можеш заспокоювати її та говорити, що ви у безпеці.
Не забувай і про старших дітей. Вони потребують уваги та допомоги у стресових ситуаціях не менше за малечу.
Діти від 7 до 10 років
Діти такого віку можуть відчувати провину, безсилля, фантазії та злість. Вони у своїй уяві можуть бути “рятувальниками” або бути “зацикленими” на тяжких подіях.
У дітей від 7 до 10 років є страх втрати: батьків, дому, іграшок тощо. Щоб заспокоїти дитину, обговорюй те, що тривожить, та будь у безпеці.
Від 11 до 13 років
У такому віці діти відчувають депресію, дратівливість і страх. Вони можуть поводитись агресивно та відмовлятися сприймати все навколо.
Це тому, що діти бояться втратити те, що їм дороге. Говори з дитиною відкрито та допоможи їй відновлювати соціальні зв’язки.
Діти від 14 до 18 років
У дітей від 14 до 18 років може проявлятись небезпечна поведінка з суїцидальними думками. Прояви аутоагресії та реакції, схожі на дорослі, також можуть мати місце.
Адже вони теж бояться втратити все, що в них є: життя, родина, домівка, друзі. Діти такого віку можуть радикально сприймати те, що навколо, бо вони щойно потрапили у “дорослий” світ.
Ділися з ними своїм досвідом, говори та знижуй емоційне напруження.
Пам’ятай, ми маємо протистояти ворогові. Щоб бути в силах це робити, не забувай про себе та дітей. Всім потрібна підтримка.
Раніше ми розповідали, що робити, якщо дитина побачила щось жахливе.