Поки українські міста потерпають від жорстких графіків відключень, значна частина обладнання, здатного одночасно виробляти тепло та електрику, залишається непідключеною.
Ситуація в місті Обухів на Київщині стала показовим прикладом енергетичного парадоксу: мешканці живуть без світла по 18–20 годин, тоді як дві когенераційні установки потужністю 4 МВт, передані американськими донорами ще рік тому, простоюють на складі.
Місцевий депутат Богдан Яцун стверджує, що ці установки могли б суттєво полегшити ситуацію в громаді, яка споживає близько 10 МВт. Попри виділені кошти та готові земельні ділянки, техніка так і не запрацювала.
Про це пише BBC News.
У міській раді затримку пояснюють відсутністю проєктної документації та експертиз, а згодом і зовсім заявили про передачу обладнання Славутичу, що активісти розцінюють як спробу приховати бездіяльність.
Когенераційні установки в Обухові: чому допомога від USAID простояла рік без запуску
Випадок Обухова не поодинокий. За даними Міненерго та галузевих експертів, близько половини завезених в Україну когенераційних установок досі не введені в експлуатацію.
- Київщина: працює лише третина від наявного обладнання;
- Полтава: із 9 отриманих від міжнародних організацій установок запущена лише одна;
- Одеса: із 13 одиниць техніки наприкінці 2025 року працювали лише дві;
- Київ: місто придбало 15 комплексів, але наразі функціонують лише кілька з них (загальною потужністю 60 МВт).
У меріях затримки виправдовують складністю монтажу: для запуску необхідні специфічні технічні умови на підключення до газових та електричних мереж, а також масштабна реконструкція котелень.
Бюрократичні та фінансові пастки
Експерти наголошують, що головна перешкода — не в самому обладнанні, а у відсутності системних управлінських рішень.
Микола Коломийченко з Центру стратегії сталого розвитку зазначає: щоб приєднати одну таку установку до загальної мережі, потрібно зібрати 94 погоджувальні документи. Для локального підключення (наприклад, до лікарні) паперовий оберт складає від 13 до 40 комплектів.
Крім бюрократії, існує фінансова проблема. Донори передають лише саму установку (двигун), але громада має власним коштом докупити автоматику, релейний захист та кабелі.
Вартість пусконалагоджувальних робіт може сягати 200–250 тисяч євро — сума, яку багатьом містам важко знайти оперативно.
Досвід Черкас: як запустити систему за місяць
На противагу загальній стагнації, у Черкасах когенерація працює ефективно. Тут діє 18 установок потужністю 20 МВт, які забезпечують лікарні та житлові будинки теплом і гарячою водою навіть під час блекаутів.
Директор Черкаситеплокомуненерго Павло Карась пояснює успіх тим, що обладнання інтегрували у вже існуючі газові та електричні вузли, що дозволило запустити техніку за 1,5 місяця. Він називає простоювання донорської допомоги в інших регіонах злочином і питанням пріоритетів місцевої влади.
Чи є когенерація панацеєю
Попри важливість розподіленої генерації, вона не здатна повністю замінити зруйновані великі ТЕЦ. Потужність середньої установки (1–3 МВт) занадто мала для потреб мегаполісів. Наприклад, щоб повністю заживити Київ, знадобилося б понад тисячу таких машин.
Проте фахівці впевнені: когенераційні установки є ідеальним аварійним резервом. Вони можуть підтримувати критичну інфраструктуру — водоканали та лікарні — даючи енергетикам час на ремонт основних мереж.
Питання лише в тому, чи зможе держава спростити процедури введення в експлуатацію, щоб техніка почала працювати на споживача, а не стояла роками під брезентом.
Раніше ми писали, чи буде блекаут в Україні — читай у матеріалі, що говорять експерти.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!