У класах, під час перерв і навіть у шкільних чатах тема війни звучить майже щодня. Для одних це надто важкі розмови, які лише посилюють тривогу, для інших — нагода відчути підтримку, знайти розуміння серед однолітків і навіть сили долучатися до волонтерства чи допомоги армії.
Як саме школярі переживають ці розмови, що для них важливо чути від учителів і чому іноді вони уникають обговорень, з’ясовували автори дослідження про роль освіти у формуванні особистої стійкості, соціального капіталу країн та культури миру.
Діти прагнуть говорити про єдність, підтримку та власні почуття
Результати дослідження представили на п’ятому Саміті перших леді та джентльменів у Києві, що цього року був присвячений освіті.
Опитування показало, що 13% учнів сказали, що у їхніх школах про війну майже не говорять. Водночас 39% зізналися, що вчителі згадують про війну під час уроків, а 61% зазначили, що у школі наголошують на важливості підтримки ЗСУ й допомоги іншим.
Реакції дітей дуже різні. Понад сорок відсотків підлітків долучаються до волонтерських ініціатив, обговорюють новини та намагаються розібратися в подіях.
Вісімнадцять відсотків повідомили про суперечки через різне ставлення до війни, сімнадцять намагаються уникати розмов, бо вони викликають тривогу, а чверть школярів зізналися у відчутті зневіри та розчарування.
Ще вісім відсотків пережили глузування чи образи через особисті втрати або погляди.
Коли дітей запитали, про що саме важливо говорити у школі, більшість згадувала про єдність і взаємопідтримку, мужність захисників та про необхідність розуміти, як працює дезінформація.
Учні чекають від школи не лише знань, а й підтримки
Третина школярів хотіла б відвертіше говорити про власні страхи та складні почуття. Лише невелика частка вважає, що тему війни взагалі не слід підіймати в навчальному процесі.
Фокус-групи з батьками та вчителями показали, що проблем додає саме навчання в умовах війни, що у сховищах ефективні уроки майже неможливі, скорочені заняття у змішаному форматі не дають належного результату, а дистанційка позбавляє живого спілкування.
Батьки критикують формальний підхід шкіл до виховних годин і наголошують: дітям потрібні знання про реальні причини агресії Росії, щоб мати чітке розуміння історії.
Вчителі ж закликають до більш чутливого підходу й наголошують, що особливої підтримки потребують діти, які втратили батьків або були змушені виїхати з дому.
Підлітки водночас чекають від учителів не лише знань. Для них головним є вміння підтримати та зрозуміти, бути справедливими й поважати їхні переживання.
Близько третини школярів відчувають страх чи тривогу під час навчання та потребують додаткової психологічної допомоги. Стало відомо, що війна залишає глибокий слід у свідомості учнів.
Попри втому й тривогу, багато дітей залишаються активними, шукають можливість допомагати й не бояться говорити про складні теми. Саме школа сьогодні має стати тим простором довіри, де дитина почувається почутою і знаходить власну стійкість.
Цікаво, що понад 3,5 мільйона українських школярів розпочали новий навчальний рік. Для багатьох він знову стартував у незвичних умовах — як саме у матеріалі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!