Альона Данілова — українська журналістка, волонтерка та засновниця організації Жіночий батальйон. Він об’єднує небайдужих дівчат, які всіма силами наближають перемогу наших захисників над росіянами.
Війна особисто зачепила Альону, як і мільйони інших жінок, — її чоловік та вітчим попри поранення та полон у 2014 році знову пішли воювати на фронт. Тепер до них долучився і 18-річний брат дівчини.
Волонтерка розповіла в інтерв’ю виданню Українки про ідею створення, роботу свого проекту, а також як війна змінила її життєві цінності.
Від ідеї до втілення проекту
— Перший місяць війни я була в Києві, допомагала ТРО, готувала їжу. Але потім, коли пальнуло в сусідній будинок, чоловік сказав: їдь вже, досить. Я не хотіла його залишати, але послухалась, поїхала до батьків на Хмельниччину.
Коли я потрапила туди, де спокійно, у мене почався синдром: ти надто мало робиш. На фоні того, що мої рідні чоловіки воюють, це додатково загострилось.
Оскільки навколо мене багато класних дівчат, ми скооперувалися і вирішили разом збирати щось для фронту. Я дала назву — Жіночий батальйон.
Окрім, власне, Жіночого батальйону ми створили ще й ком’юніті-майданчик, де люди з різних сфер можуть поспілкуватись та підтримати одне одного. Дуже додає оптимізму те, що люди хочуть щось робити.
Фото: alon_adanilova / Instagram
Робота Жіночого батальйону
— Ми займаємось виключно амуніцією — це каски, дрони, тепловізори тощо. Ми не закуповуємо гуманітарну допомогу, бо є дуже багато волонтерів, які цим займаються.
А от питання з амуніцією трохи провисає. Ми вирішили, що намагатимемось його закривати. Ми збираємо кошти й закуповуємо амуніцію, яку потім передаємо воїнам.
У нас усе прозоро — є відкритий файл на гугл-диску, тож будь-яка людина може зайти й подивитись звіти.
Ми орієнтуємось на європейську аудиторію, бо в Україні фінансовий ресурс обмежений. Уже закупили саперні лопати, одяг хлопцям, розгрузки.
Знайшли виробництво розгрузок в Україні — ми будемо купуватимемо тканину, а вони шитимуть, і це виходить дешевше, аніж купувати. Також замовили дрон, плануємо взяти ще один.
Зараз ми вирішили орієнтуватись на конкретні батальйони й закривати їхні потреби. Бо вже зіштовхнулись з проблемою, що люди, які мають передавати зібрані речі, перепродають їх. Так не має бути.
У нас є багато знайомих військових, тож працює теорія кількох рукостискань. До нас звертаються окремі підрозділи. Ми дивимось, де ці підрозділи знаходяться, і надаємо перевагу тим, хто в гарячих точках.
Моя найперша задача така: якщо нам щось привезли, я їду й забираю, потім відвожу військовим. Ще їжджу на відстріл плит для бронежилетів, щоб бути певною в якості.
Я намагаюсь все максимально контролювати, бо розумію, що це велика відповідальність.
Зміна цінностей
— У мене кардинально змінились цінності. Якщо до цього я кричала, що кар’єристка, то тепер кажу — який бізнес? Головне, щоб усі були живі-здорові.
Зараз миру хочеться. Щоб було спокійно і всі повертались живими. Що перше зроблю після перемоги? Мабуть, запланую дитину. Якщо до цього я була не готова, то тепер певна — пора.
Фото: alon_adanilova / Instagram
Українські матері — найсильніші та найвитриваліші. Заради майбутнього своїх дітей вони готові піти на все й навіть ризикувати своїм життям.
Історія військової волонтерки та співачки Алли Мартинюк показала, що можна змінити тури з концертами на поїздки з гуманітарною допомогою на фронт. Читай більше про її діяльність та мотивацію продовжувати добру справу.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!