У Шури Рязанцевої за плечима 15 років роботи у сфері кіно та шоу-бізнесу в якості художниці з костюмів. Її мрією була власна костюмерна, яку вона таки відкрила — у столиці на кіностудії Довженка.
І хоч справою життя дівчина довго вважала створення образів, однак справою обов’язку став захист Батьківщини. Тож 24 лютого змінило її життя назавжди.
Тепер вона — військовослужбовиця в одній зі стрілецьких рот ЗСУ. Про мирне і воєнне життя, стереотип щодо жінок в армії та умови служби — Вікна поспілкувалися з Шурою телефоном, доки та на передовій.
У мене було круте творче життя до війни, але коли країна-агрессор спробувала і продовжує намагатися захопити Україну, я не можу бути осторонь.
Тим паче, зараз моя служба у лавах ЗСУ — це така особиста помста окупантам, які вкрали у мене мій рідний Крим.
І у 2014 році я просто потрапила в полон там. Я ніколи цього не пробачу і разом з нашими захисниками й захисницями змушу їх відповісти.
Скажу одне — з кожним днем ситуація покращується, але ще є куди рости. Втім, у ЗСУ точно є розуміння, що жінки цілком не гірше за чоловіків можуть брати до рук зброю та йти воювати за свою землю.
Особисто я не бачу в цьому нічого такого. Нам подають приклад такі країни, як Ізраїль, США, загалом країни НАТО.
Жінки в армії — це круто, це надихає, зокрема й чоловіків.
Умови на фроні і для чоловіків, і для жінок в більшості своїй однакові — сон на підлозі, в окопах, бліндажах або карематі, душ в режимі “як пощастить”.
Тому з гігієною я як жінка мушу знаходити шляхи розв’язання цього питання, залежно від умов. З одягом бувають труднощі — і теж у всіх.
Але дуже допомагають волонтери. Та форма, яку нам видали ЗСУ, трошки незручна для жінок, то ми її самостійно підганяємо під себе.
Всіляке буває, але я розумію, що можуть бути різні ситуації, тож я на зв’язку зі своїм лікарем-гінекологом.
Думаю, кожна жінка в змозі налагодити свій гігієнічний побут навіть у таких умовах. Є спеціальні препарати, є гігієнічні засоби, які неважко використати, аби була якась вода чиста під рукою.
— Скажу чесно, бували моменти, коли було досить страшно і важко. Це ж поле бою.
Але я сюди прийшла за покликом серця і це все затьмарює, будь-які труднощі.
До того ж, поруч побратими та посестри. Вони підтримують і, що важливо, навчають, тому що це супер потрібно.
Щодо досягнень — навіть не знаю (усміхається).
Досягнення, якого я хочу і прагну — це зайти в Крим на танках і загалом перемогти цю погань і нелюдь. Ось і все.
Я тут, аби повернути свою домівку, повернути мир нашим людям.
Авжеж! (усміхається) Я хочу далі продовжувати свою кар’єру в ЗСУ, якщо буде така можливість. Хотіла б дослужитися до сержантки і далі все вище і вище.
Я народилася у родині військових і я дуже пишаюся своїм походженням і вихованням у дусі патріотизму та готовності захищати свою землю.
І взагалі дуже вірю у наших жінок в армії та хочу всім їм подякувати за спільну службу.
Дівчата, ми з вами валькірії! Ми надзвичайно сильні, і ми переможемо!
Жінки війни — це про сильних і сміливих. Тож читай мотиваційну історію 23-річної стрілкині Олександри, яка впевнено боронить Україну.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!