Переможець восьмого сезону музичного шоу Х-фактор на СТБ Міша Панчишин та його продюсер Іоанн Зенков з перших днів повномасштабного вторгнення пішли захищати країну.
Це ексклюзивне інтерв’ю з хлопцями про те, як вони зустріли 24 лютого, чи зможе Міша співати після травми вуха та що армійці робитимуть після війни. Читай історію без прикрас.
— Як ви зустріли 24 лютого?
Міша: Я сидів у студії, писав музику, як завжди. Раптом почув голосні звуки. Подумав, що хтось дверима гупає, а виявляється, це нас бомбили.
Найважчий був наступний день. Я лежав, дивився в стелю, й мене зсередини з’їдало: чому я нічого не роблю. Я міг би сісти й писати пісні далі, але мені зовсім не хотілося.
Іоанн: Я був вдома з дружиною і донькою. Як тільки почалась війна, вирішив, що треба їх евакуйовувати. Відправив дружину з дитиною за кордон і думаю: “Усе. Йдемо воювати”.
Доньку з того часу, до речі, ще не бачив. Коли я їх відправив за кордон, їй був рік, зараз уже півтора. Тяжко, звісно, їх не бачити. Так хіба що відеозв’язком інколи сльозу проллю. Але тримаємося.
Фото: yanptashkin / Instagram
— Уже за кілька днів ви були в теробороні. Знаю, що виконували завдання в Києві та області. Чи можете зараз про них розповідати?
Міша: Про завдання, які виконували в Києві, поки розповідати не можу. Лише скажу, що це було пов’язано із затримкою диверсійно-розвідувальних груп. Також ми були в Бучі, Ірпені.
Там евакуйовували поранених і допомагали зачищати цю місцевість після відступу російських військ. До речі, якщо порівнювати, то в Ірпені й Бучі все було схоже на бойовик. А на Сході — це повноцінний фільм про війну.
— Розкажіть, як потрапили на Схід.
Міша: Я пам’ятаю, що дуже захотів на Схід після того, як побачив, що ті гниди роблять з нашими дівчатами.
Іоанн: Знаєте, ми коли приїхали, то були шоковані. Нас направили до однієї з бригад, але ми зайшли окремою групою. І росіяни нас побачили. Наші позиції були за 700 м біля їхніх.
А в них така схема, що коли заходять новенькі, вони починають бомбити. Лякають так. І нас просто “прасували” два дні. Тобто ти лежиш і чекаєш смерті просто.
Чуєш, що вихід поруч. Думаєш: “Ну, все. Зараз буде біля мене”. Оце страшно. Але потім якось оце все минає і стає цікаво. Азарт вмикається. А наступна — твоя чи не твоя?
Я перед тим, як їхати, думав собі. Знаєте, найстрашніше — це, перепрошую, не обгидитись під час бою через страх смерті. Найстрашніше — не змогти при цьому стріляти в ворога у відповідь.
Фото: yanptashkin / Instagram
— Зустрічаємося з вами у Києві, бо ви саме лікуєтесь після важкого бою.
Міша: Так трапилося, що через кілька тижнів після перебування на Сході ми були на одному з Бахмутських напрямків, і росіяни взяли нас майже в кільце.
Фактично вони оточували нас, наче підковою. Треба було битись. Наш командир Шнайдер підійшов до нас і каже: “Хлопці, ми або відступаємо, або йдемо до кінця, вибирайте”. Ми вирішили битись.
Я вийшов з окопу і побачив першого орка. Я в нього націлився, і одразу тисяча думок. Це — перша людина, яку я мав би вбити, перший орк.
І я почав сумніватися. І тоді Жигайло — наш побратим — його вбив. Влучив прямо в голову. Я струснув головою і думаю: “Все, понеслась”.
Наш командир з позивним Шнайдер врятував життя нам усім. З розірваним плечем, коли в нього потрапила міна, примудрився навіть вивезти поранених.
— Ви 14 годин були в прямому контакті з російськими військовими. Які травми отримали в цьому бою?
Міша: Складно сказати, чи наші травми отримані саме в цьому бою. Там ти постійно під вогнем, ти спиш мінімально, за метр від тебе б’ють міномети, ти глохнеш, непритомнієш, просинаєшся.
У мене контузія, струс мозку і внутрішня травма правого вуха. Остання через те, що я гранатометник і не завжди встигав надягати вушні затички перед пострілом з РПГ. В Іоанна схожі травми.
— Співак з травмою вуха?
Міша: Праве вухо в мене вже відновилось наполовину. Співати травма не заважає. Я от собі зараз почав інколи нарешті знову підспівувати. Бо на війні муза мовчала.
Наче не заважає співати травма, не знаю… Може, зі сторони хтось слухає і каже: “Йооомайо” (сміється).
Фото: yanptashkin / Instagram
— Зараз ви проходите медкомісію, яка має визначити, чи можна вам знову на фронт. Якщо не дозволять, що робитимете?
Іоанн: Якщо ми списуємось, будемо працювати на війну, на ЗСУ, на нашу перемогу. Організуємо благодійний тур. Знаєте, це питання включеності в війну.
Тобто точно не варто їхати на війну тим, хто відчуває, що їм там не місце. Але волонтерити, допомагати ЗСУ — це обов’язок кожного. 100%.
Що буде після війни, поки не загадую. Я вже точно не режисер, а чи буду я ним після війни — велике питання. Бо я не уявляю себе ні за камерою, ні сценаристом зараз. Якщо я щось і зніматиму, то це буде художній фільм про наші бої.
Міша: Я точно знаю, що ми переможемо.
Українські митці не стоять осторонь війни в Україні, а активно захищають рідну землю всіма доступними способами та заряджають своєю енергією інших.
Читай, що розповів лідер гурту Друга ріка Валерій Харчишин про сина в ЗСУ.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!