Від Охрана отмєна до Мрії — такий шлях з музичних хітів охопила творчість Яни Шимаєвої з Василькова на Київщині.
Сьогодні ім’я-бренд співачки – Jerry Heil – готове з’явитися на обкладинці альбому у колаборації з європейськими виконавцями та Alyona Alyona.
А її композиції про війну уже не перший тиждень входять у тренди соцмереж. Як воєнне вторгнення змінило Яну, як сприймає свій успіх та російську музику в Україні — у нашому ексклюзивному інтерв’ю.
Яно, твоя пісня Мрія облетіла українські тік-токи, Інстаграм-блоги й під неї танцювали вальс випускники харківської школи. Які відчуття в тебе викликала така реакція?
— Відчуття змішані, бо це завжди різні відоси. Коли я бачу, як, наприклад, вчора – що цю мелодію грають серед вулиць просто серед неба, то, звісно, я розчулююся. Тоді хочеться усміхатися і просто радіти тому, що музика живе в Україні.
Вона процвітає, розвивається, музиканти виходять на вулиці, люди слухають, і моє серце просто тішиться, що моя пісня стала цьому поштовхом.
А коли я дивлюся якісь відео з випускних, до речі, вже не з одного, де діти на фоні розрухи танцюють, серце крається, бо я розумію, що це діти, які заслужили на найкраще, це наші нові покоління. І вони танцюють на фоні зруйнованого дитинства. Це дуже страшно.
Як зараз відбувається робота над вашим альбомом з Альоною Альоною і з якими іноземними виконавцями ми почуємо колаборацію в ньому?
— З Альоною нам пощастило доволі довгостроково співпрацювати в рамках того, як Альона виступає і як я в Європі постійно переміщуюся.
Нам вдалося налагодити тривалу співпрацю і в Берліні, і в Варшаві, тому що і там, і там ми пробули десь разом по тижню.
Зустрічалися щодня, вечеряли як одна родина, а вдень писали чудові пісні. Ми їх написали уже, мабуть, з десяток.
Першою роботою такою інтернаціональною стане робота з Еллою. Це німецька співачка. Будуть роботи з іншими німецькими виконавцями, з литовськими, латвійськими.
Попереду дуже-дуже багато саме таких міжнародних робіт, які, на нашу думку, повинні нарешті закріпити українську музику, саме наш такий етнічний музичний код у світовій музиці.
Чим ти ще займаєшся зараз в Німеччині?
— У Берліні насправді дуже багато українців, як і у Варшаві. І мене зараз тут тримала підготовка до онлайн-свята Івана Купала, бо ми з командою хотіли відсвяткувати його трошечки пізніше, щоб гарно підготуватися.
Але це такий захід, який об’єднує в ланцюжку більшість центральних міст по всій Європі й навіть долучаємо Америку. А центр – в Берліні, я тут.
Ми показуємо таким чином Європі свої традиції, те, як ми віддавна єднаємося з природою. І попри те, що ми уже не сповідуємо язичництва, для мене це все одно святкування про єднання з природою, як і віра в Бога.
Тому, підсумування цього святкування відбувається з молитвою, усі міста з’єднуються в одній трансляції. Я заспівую молитву, а весь світ разом з нами. Тобто, весь світ молиться за Україну – така ідея.
Як ти морально налаштовуєш себе на творчість у цей час?
— Я не налаштовую себе. Щоденні новини налаштовують. І варто лише сісти за написання — думки самі ллються на папір.
Бо творчі люди завжди були трансляторами подій, трансформували їх у свої твори й закарбовували таким чином для нащадків.
Яка українська музика зараз є у тебе в плей-листі?
— Я слухаю українських бабусь в YouTube. Шукаю старі народні пісні, оновлюю в пам’яті наш етнокод.
І дуже сумую за народним колективом Оберіг з села Велика Бугаївка, яким я диригувала до війни (це мало хто знає). Велику Бугаївку називають васильківськими Карпатами.
А у дівчаток (хоч це й поважні жінки, проте вони дуже молоді й сучасні) за плечима вже понад 40 років участі в колективі й сотні народних пісень у творчому доробку.
Зараз згадую все, що ми виконували з колективом, щоб трансформувати в нові сучасні пісні.
За підрахунками музичних додатків, українська аудиторія, як правило, досі займає другу, третю або четверту позицію після Білорусі, Казахстану і Туреччини за кількістю прослуховувань деяких російських і білоруських виконавців, приміром Моргенштерна, Макса Коржа, Басти. Чому це досі відбувається, як гадаєш?
— Через велику кількість все ще порожніх ніш, я гадаю, і недостатній рівень національної свідомості. Хоча, здавалося б, що, як не війна, може раз і назавжди її в людях проявити.
Проте, якщо це правда, то для українських артистів це скоріше добрий знак, аніж поганий — адже є простір для творчості і є люди, які готові будуть її споживати, якщо вона буде належного рівня.
А зважаючи на останні релізи нових артистів, з цим взагалі питань не виникає.
Як ти ставишся до так званого “білого списку” російських виконавців, пісні яких будуть лунати в Україні?
— Вважаю, що вибір має зробити за себе кожен громадянин. Ми всі — президенти своєї країни. Це колись на інавгурації сказав Володимир Зеленський.
Не можна перекласти відповідальність лише на когось зверху, хто має заборонити слухати російську музику. В усіх є доступ до Інтернету.
Але я собі важко уявляю, що хтось зараз слухатиме тишком-нишком російське. Мені воно боляче ріже, наприклад. Більшість моїх друзів свідомо відмовилися від російського ще у 2014 році, розуміючи, що інакше фінансують війну.
Мене ж взагалі особливо ніколи не надихали їх виконавці, які поки не навчилися, на відміну від тієї ж Америки чи Іспанії, поєднати душевність, прогресивність та комерцію.
Вважаю, не варто думати, чому хтось ще слухає російське — краще подбати, щоб було настільки більше українського, щоб нічого нікому не бракувало.
Чи є такі українські виконавці, які тебе розчарували мовчанням під час війни?
— Є. Але я не грішитиму, судячи їх, бо їм єдиний суддя — Бог.
Яке головне досягнення української музики за час війни?
— Війна ніби дала вхід в шоу-бізнес тим, хто вважав себе недостатньо таким, що підходить для цієї справи. Тим молодим, які думали, що шоубіз — це правила, які не для них. Але окрім всього, з’явився TikTok, який робить артистів популярним серед молоді за півдня.
За цими людьми — майбутнє української музики. Саме вони будуть скоро представляти її на світовій арені — онлайн чи офлайн.
А я хочу прокласти їм місточок для цього. Тому вже зараз працюю над фітами з європейськими артистами, щоб закріпити тут позиції української музики й музикантів.
Чого нашим виконавцям не вистачає для більшої популярності у світі? Як це виправити?
— Лише рішучості й віри у свої сили. Я побачила неймовірну сміливість людей на передовій і зрозуміла: вони боряться за наші територіальні позиції, тому артисти повинні створити позицію українській музиці у світових топах.
Нагадаємо, раніше ми розповідали, що Jerry Heil випустила трек Москаль некрасівий. В основі треку лежить пісня Ой на горі та й женці жнуть, стендап Вєрки Сердючки та мультфільм Як козаки.
Фото: надані співачкою Jerry Heil