Пісні про наболіле, відбір на American Idol, навчання в Берклі та пошук себе. Зараз у графіку співачки Jerry Heil — час на творчість, благодійність для України та самоосвіту.
Дівчина переїхала до США, щоб здійснити мрію і вчитися в одному з топових коледжів. Утім, крім цього Яна впевнена: її місія за кордоном — розповідати про Україну всіма способами, зокрема творчими.
Як їй це вдається через TikTok, чи знайшла у США кохання і яка насправді її американська мрія — ми обговорили зі співачкою в ексклюзивному інтерв’ю.
— Яно, днями ти представила свій кавер на пісню Вовчиця Олега Винника. Він присвячений збору українців на горі Щекавиця в разі ядерного удару Росії. Як прийшла ідея написати про страшне комічно?
Про страшне комічно — не моя ідея. Це ніби в ДНК нашого народу.
Така психологічна реакція нам історично передалася. Кажуть, якщо страшно, бий або біжи. Українці б’ють. А потім ще добивають мемом.
— Серед твоїх свіжих пісень є також одна про тата. Це був подарунок на день народження батька, на якому ти не змогла бути присутня. Як твої батьки переживають відстань між вами, доки ти в США?
— Я дуже переживала в цей день, бо не могла татові навіть вчасно зателефонувати через відсутність покриття. Далі не могла через це викласти шматочок кліпу #ТАТО як відеопривітання. Усе летіло шкереберть.
Проте врешті ми зв’язалися і я пообіцяла приїхати до свого дня народження 21 жовтня. А 23 жовтня разом з усією сім’єю приїдемо у Львів, щоб виступити з мамою на моєму сольному концерті. Тому всіх вас із сім’єю чекаємо на моєму сольному концерті у Львові!
— В Instagram ти ділилася новинами про прослуховування на American Idol, одному з культових музичних телешоу США. Як усе пройшло і коли ти зважилася на участь?
— Участь іще не підтверджена — відбувся кастинг! Було дуже ніяково заново проходити цей шлях, на який в Україні мої ніжки вже ступали.
Проте прийшла пропозиція на пошту (коледж Берклі дає такі можливості своїм студентам), і я вирішила схопитися за неї! Бо переді мною ціль — зробити українську музику новим світовим трендом. І всі можливості, які лише бачу, я використовую!
— У соцмережах ти розповідала, що зайнялася власним TikTok для американської аудиторії, зокрема записала музичні відповіді на скандальні твіти Ілона Маска про Україну і повернення Криму до Росії. Як на такий контент реагують американці?
— Так, мій план поширення українського контенту в США — простий: TikTok. Тому я прошу своїх підписників зараз активно коментувати це відео саме англійською мовою та перед цим ставити налаштування VPN на США, якщо вони не в Америці. Так є можливість одразу влетіти в інфополе місцевих людей.
Тому основна маса глядачів — це українці зараз. Поки тестую теорію! Але можу сказати, що українське питання все одно недостатньо гучно тут звучить. Так, воно є. Але лише в колі тих, хто цікавиться політикою.
Я навчаюся між людей, яким до 20 років. І все, що вони знають про Україну зараз, — це війна. Ніяких деталей. І про Ілона Маска в співвідношенні з Україною мало хто чув. Це для нас болюче питання. Для них — його черговий твіт.
Тому моє завдання — зайти в інфополе місцевих людей через музику й культуру. Щоб більше говорили про Україну. І головне — щоб закохалися в її культурну цінність.
— Ти поїхала у США за мрією — вчитися в університеті та писати музику для кінофільмів. Ти відчуваєш, що зробила правильний вибір, поїхавши саме на цьому етапі життя?
— Це було в планах ще до війни. Я хочу набратися знань і почати писати саундтреки до кінофільмів, навчаюся на спеціалізованому відділенні Композитор фільмів. Не шкодую, бо хотіла цього.
Але інше питання — це те, що я дуже сильно тужу за рідною землею і своєю родиною. Ми не бачилися більш як півроку, і це неймовірно тяжко проживати.
— Назви свій топ переваг і недоліків життя українця у США зараз?
— Серед переваг я б точно назвала спільноту геніальних студентів — усі в одному місці! Оскільки коледж Берклі — платний, тут немає людей, які пішли вчитися, бо треба десь вчитися. Кожен, навіть наймолодший, пройшов певний творчий шлях і вступив, щоб побудувати надалі успішну кар’єру.
По-друге, менталітет. Я занесу його потім і до мінусів. Але що мені в ньому подобається — це легкість у сприйнятті проблем. Хоча з українцями їм тепер у цьому доведеться потягатися. Тільки в українців це викликано реакцією на страшні події. А тут — не знаю навіть чим.
Для тих, хто ставить цілі світового масштабу в шоу-бізнесі, тут є всі інструменти — тут жерло індустрії. Проте треба пильнувати, щоб те жерло тебе не зжерло.
До мінусів точно віднесу тугу за домом. Ти прокидаєшся і засинаєш із нею. Крім цього, ти постійно порівнюєш, як би це було в Україні, і здебільшого розумієш, що в Україні було б простіше.
Наприклад, банк. Щоб відкрити рахунок, ти записуєшся на прийом і, щоб дочекатися своєї черги, можеш і тиждень чекати. Про такий застосунок, як monobank, тут тільки мріяти можуть. А в деяких закладах узагалі немає можливості розрахуватися ApplePay — лише готівка чи фізична картка.
Ще один мінус — це сервіс. У кафе, в магазинах. Вони не “паряться” протерти зайвий раз стіл у кафе, а через те, що кожен працівник тут чітко виконує лише свою функцію, коли виникають додаткові питання, у них стається Error (помилка, — ред.).
Ось типова ситуація: я зайшла в магазин купити чорну ручку. Продавчиня не знала, якого кольору паста в ручці. Я спитала, чи можна спробувати перевірити. На що вона відповіла, що не знає і нічим не може допомогти, бо менеджера магазину наразі немає.
Ну і наостанок, менталітет. Вони питають, як у тебе справи, навіть якщо не знають тебе. Спочатку я була приємно здивована цим, поки не усвідомила, що це лише правило хорошого тону і треба відповідати: “У мене все клас”.
Ні, можеш і сказати протилежне, якщо почуваєшся не дуже, але тут це майже те ж саме, що сказати “добрий вечір”, коли тобі кажуть “добрий ранок”. І з моєю українською щирістю я поки до цього не звикла.
— Чи є в тебе бажання створити колаборацію з кимось із іноземних артистів? Чи з’явилися у тебе близькі колеги за кордоном?
— Я мрію про колаборацію з Чарлі Путом, я багато про що мрію, та соромлюся сказати, бо навчена так, що спочатку зробити треба. Близьких поки не з’явилося, проте підтримка є — і не тільки від українців тут!
Так, тут інакший градус щирості, до цього потрібно звикнути, проте навіть у перший день мене підтримав фінансово незнайомий американець, коли я не могла розрахуватися в готелі!
Щодо Берклі — його особливість у величезному спектрі культур та національностей. В класі я познайомилася з естонцем, який впізнав мене, бо бачив, що я виступала в Талліні якось.
А на днях почула, як хтось талановито грає на арфі, щоб покликати зіграти в моїй новій пісні. Постукала — і мені відкрила полька, яка розуміє українську!
— Чи були випадки, коли доводилося пояснювати американцям ситуацію про війну в Україні або спростовувати для них якісь фейки?
Постійно розмовляю про Україну. На всіх класах. Часто одягаюся в національні кольори.
Доношу їм актуальну інформацію і формую думку про те, що попри все українці — це передусім дуже співочий, з древньою культурою, хоробрий народ. Поки тут дуже небагато знають про нас. І це найбільша проблема.
— Які цілі у США ти перед собою ставиш зараз?
— Щоб українська музика стала світовим трендом — цього не досягнути лише моїми силами. Чи навіть силами самих українців. Нашу музику мають почати слухати та поширювати іноземці.
Іноземні саундпродюсери та діджеї мають почати використовувати семпли української музики у своїх творах. Як це відбувається з іспанською, індійською музикою.
Я зараз навчаюся серед майбутніх володарів Ґреммі. Моє завдання — закохати їх у нашу музику, щоб наші наспіви вони могли використовувати у своїх творах.
— Ти займалася благодійністю в Україні від початку повномасштабного вторгнення. Чи продовжуєш у Штатах?
— Звісно. На жаль, в самому Берклі не можна брати кошти за концерт, якщо ти студент, навіть якщо концерт благодійний.
Тому на цих вихідних робимо благодійний виступ у місцевій церкві, а на днях придбала трошки українських військових облігацій, щоб підтримати економіку країни.
— Чи є у твоїх планах місце для стосунків і особистого?
— Місце для стосунків є в планах, проте дуже мало його в графіку. До того ж тут я усвідомила, що окрім українця нікого поруч не уявляю.
— Після закінчення університету плануєш повернутися в Україну?
— Звісно! Потрібно реформувати музичну освіту в загальноосвітніх закладах і вносити оновлення до музичних вишів. Сподіваюся посприяти цьому своїми новими знаннями, коли повернуся.
За ці півроку українська музична індустрія поповнилася новими виконавцями та хітами. Чимало з них встигли підкорити багатьох українців. Читай інтерв’ю з виконавицею Gunna Chorna про початок творчості та її родзинку.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!