На фронті можна зустріти людей різних професій. Україну захищають будівельники, водії, сантехніки, громадські активісти тощо. Люди з різним минулим служать у 24-й ОМБр імені короля Данила та займають позиції на околицях українського Нью-Йорка.
Військові розповіли для Donbas frontliner про будні на гарячому напрямку, нові ворожі дрони та боротьбу з ними.
Рибацька сітка для полювання на “пташок”
Один із війскових Олег тримає автомат напоготові та прислухається до звуків. Жартує із сарказмом:
— Буде нам “пташка” на суп, — але має на увазі чоловік ворожий дрон. Додає, що хочеться збити ці дрони, адже вони літають та скидають “подарунки”.
Зовсім поряд біля позицій 24-ої ОМБр розташована окупована Горлівка, а також — Авдіївка, і звуки битви за неї військовим добре чути.
Бійці розповідають, що донедавна по Нью-Йорку регулярно працювали керовані авіабомби вагою у 250 кг. Вони залишали величезні вирви на місці приватних будинків цивільних мешканців. Зараз ворог застосовує FPV-дрони якогось нового різновиду. Такі дрони здатні залітати в окопи й бліндажі.
Таку “пташку” можуть зупинити сітки-рабиці або сітки для риболовлі. Тому військові розтягують над окопами та бліндажами сітки.
У цих сітках дрони заплутуються і падають. У сусідньому підрозділі так зловили два дроном, вони дивом не розірвалися. Крім сіток, проти дронів також використовують РЕБи і антидронові рушниці. Олег спостерігав за дроном-розвідником. А до того позиції атакували FPV-дрони. Боєць говорить, що дронів меншає, коли здіймається сильний вітер.
Подекуди можна дістати до ворога навіть з автомата
Інший військовий Віктор раніше працював на будівництві, до червня служив у 42-ій ОМБр. Він описує будні на позиціях.
— Відпочиваємо, працюємо, обладнуємо позиції. Готуємося до зими. Утеплюємо в міру можливостей. Простріли з цього боку, дрони літають майже кожного дня.
Збивати пробуємо, але вони так якось не підлітають близько. Трішки високо літають, — ділиться Віктор.
Розповідають, що відстані до противника можуть бути різними, адже лінії оборони (як українська, так і російська) не є прямими. В середньому 800 м, отже, дістати одне одного подекуди можна навіть з автомата.
Діляться, що вночі частіше фіксують противника, їх можна побачити в оптику та тепловізори. Коли є можливість, відкривають вогонь на ураження, переважно з кулемета.
Військовослужбовець Олександр згадує бої і в Бахмуті, і в Кліщіївці. Каже, що було тяжко.
— Найскладніше було утримувати позиції, бо ми стояли від них за 30 м, а їх за кількістю більше. Окупанти завжди намагалися штурмувати, штурмувати й штурмувати. Нам треба було утримати свої позиції й не пропустити їх далі, — говорить військовий. Каже, що тоді у ворога було багато вагнерівців, і вони практикували тактику м’ясних штурмів.
— Ми з трансляції бачили, як вони рухаються. Йде група з восьми осіб, прилітає снаряд в цю групу, залишається дві-три людини, вони все одно йдуть далі, або навіть одна залишається, і вона іде.
Одного були зловили, в нього знайшли те, що вони вживають. Здається, вони просто лізуть, як зомбі. Реально зомбі-апокаліпсис, — говорить він. Згадує, що за кілька днів наші могли вбити сотні вагнерівців.
Олександр — тимчасовий виконувач обов’язків командира взводу. Говорить, що зима ускладнює життя і роботу військовим не лише холодами, а й відсутністю прикриття, так званої “зеленки”. Однак він переконаний, що ворогу взимку буде ще важче.
Найтяжче — смерть побратимів
Над окопами до Олександра підходить ще один військовий. Його псевдо Угрюмий, а звати — Володимир. Каже, псевдо йому дав перший командир. На його шевроні написано: “Вбиває не зброя, вбивають бородаті дядьки”, поруч є малюнок, на якому зображений чоловік, схожий на Володимира. Під час покупки шеврона йому так і сказали. Чоловік ділиться спогадами про бахмутські бої.
— Є такі моменти, наприклад, у тому самому Бахмуті, доводилося хлопців витягуватися з-під обстрілів. Довелося опанувати одразу зброю, яку бачив вперше. Навіть та сама РПГ, АТ4. Вперше побачив у Бахмуті, навчився працювати й вдало витягнув хлопців з-під обстрілу. Був задоволений тим днем, — говорить він.
Потім чоловік отримав осколкове поранення та тиждень провів у госпіталі. Після цього ще п’ять днів відходив від медикаментів. Найскладніше, за його словами, бачити, як помирають побратими.
У Бахмуті військові переживали чи не найтяжчі бої. Там і досі складна ситуація. Раніше ми розповідали історію Саїда Ісмагілова про бої у Бахмуті та мотивацію українців на війні.
Фото: Єва Фомичева, Олена Максименко / Donbas frontliner
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.