Вона чекала на їхні вихідні, щоб провести ті три дні разом. Коханий хлопець, який лише два місяці як був її офіційним чоловіком, телефонував у переддень, щоб сказати: любить свою дружину та чекає на зустріч.
Але сни Катерини несли велику віщу силу: відчувала, що має щось трапитись. Коли телефонував командир її Тараса, вона не хотіла брати слухавку та вкотре намагалася додзвонитися до коханого. Уже пізніше вона дізнається, що чоловік вчинив, як герой: в ефірі повідомив, що по ньому спрацювали, та відвів літак якомога далі від населеного пункту.
Історія кохання льотчика та операторки
Тарас Редькін був талановитим льотчиком, і так говорять усі його колеги. Того дня, коли чоловік загинув, він виконував завдання зі знищення ворожих засобів ППО за допомогою нових протирадіолокаційних ракет AGM-88 недалеко від лінії бойового зіткнення.
— Він, як і зазвичай, результативно відпрацював по наземних цілях, уже розвертався. Встиг сказати в ефірі: бачу пуски по мені. Це було близько четвертої ранку. Більше на зв’язок не виходив, — ділиться спогадами колега Тараса на псевдо KARAYA.
Ми до останнього сподівалися, що Тарас встиг катапультуватись, чекали, що вийде на зв’язок. На орієнтовне місце падіння літака одразу виїхала пошуково-рятувальна команда. Це колосальна втрата.
1 жовтня льотчика поховали. Наступного дня йому мало виповнитися 26 років.
Молода вдова Катерина розповідає, що познайомилися вони на роботі, коли хлопець тільки вступив на службу. Він літав, а вона розшифровувала його польоти. Це були суто робочі стосунки, але дівчину вразив його професіоналізм, очі кольору неба та глибока повага до людей навколо.
— Мені його бракує, і я не знаю, що робити далі.
Катя пригадує, що до війни вони не раз обговорювали з Тарасом усі можливі сценарії, розмовляли про катапультування. В ніч із 23 на 24 лютого молодий льотчик-винищувач заступив на чергування.
Тієї ночі Тарас разом з іншими льотчиками вивели техніку з-під удару й передислокувались. Відтоді побути разом хоч кілька годин закоханим вдавалося дуже рідко.
Тарас нечасто щось розповідав про свою роботу, але з часом зізнавався: він не раз був під прицілом, виконував важкі та небезпечні завдання. Катерина шалено хвилювалася за коханого, а особливо, коли на війні почали гинути їхні друзі.
Ще навесні молоді люди планували своє весілля. Але було зовсім не до банкетів — вирішили зачекати до травня 2023 року. На розписі був лише батько Тараса, бо інші родичі не змогли приїхати на маленьке сімейне свято. Планували подарунок передати пізніше, як і колеги Тараса.
Мали таку ідею фікс та, на жаль, так і не встигли її реалізувати, — розповідає KARAYA про задум подарувати Тарасу сучасну розгрузку.
І Катя, і колеги Тараса розповідають, як він мріяв пересісти зі стареньких винищувачів на сучасніші F-16, поглиблено вивчав англійську, яку і до того знав добре.
Катерина каже, що після смерті Тараса їй передали усі його блокноти. На останніх сторінках одного з них були англійські терміни, які розуміють лише пілоти.
— Ми буквально до дірок задивились обидва фільми Топ Ган. Тарас дуже змінився за ці кілька місяців війни, неймовірно виріс у плані досвіду, відповідальності, подорослішав на десятки років. Те, чого люди навчаються поступово, він опанував “з коліс”, — пояснює жінка.
Попри всю небезпеку, її Тарас захоплювався своєю роботою і намагався вдосконалюватися постійно.
Я прекрасно усвідомлювала, що виходжу заміж за бойового льотчика, що в разі потреби він віддасть своє життя, аби врятувати людей.
— Зараз сподіваюсь лиш на одне — щоб люди, яких ціною свого життя врятував Тарас, це цінували. Та й усі українці, коли чують відбій повітряної тривоги чи читають про перемоги на фронті, розуміли, якою ціною часом вони здобуваються, — зізнається Катя.
І такі історії допомагають українцям не забувати про справжню ціну кожної, навіть невеликої, перемоги над ворогом. Про військового, який готовий ризикнути життям заради своєї “пташки”, читай у матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!