На горіхи ворожим окупантам здатні дати не тільки чоловіки. Українська армія пишається сильними, мужніми, небезпечними й прекрасними жінками у своєму складі.
За час повномасштабної війни їхня кількість в армії збільшилася з 37 до 42 тисяч.
Вони на рівні з чоловіками захищають та віддають життя за незалежне щасливе майбутнє України та її людей, адже гендеру на війні немає. Є лише бажання, вміння та навички.
Однією з валькірій 72-ї окремої механізованої бригади є повелителька кулемета на прізвисько Ксена. Справжнє ім’я 19-річної дівчини — Оксана Рубаняк.
Її історію розповів журнал ELLE Україна у спецпроекті Жінки на фронті, в якому публікує історії про українських жінок-військових, що боронять батьківщину на передовій.
Оксана — єдина дівчина у своєму взводі. Яким є звичний побут в армії, а також про завдання, труднощі та мрії дівчина розповіла в інтерв’ю.
Початок. 24 лютого
Для Ксени війна почалася ще у 2014 році, адже тоді її найближчі рідні та друзі пішли захищати Україну на Сході. Серед них був і рідний дядько. Він брав участь у боях за Іловайськ та потрапив у полон. На щастя, повернувся звідти додому.
Тож Оксана зростала в оточенні військових та справжніх патріотів. Не дивно, що у виборі навчання зупинилася на військовій кафедрі ПНУ ім. В. Стефаника.
Ранок повномасштабного вторгнення дівчина зустріла вдома.
Власниця квартири, яку я орендую, забігла в кімнату і збудила мене словами: “Оксано, прокидайся. Почалася війна”.
Більшість друзів, знайомих та рідних — військові, учасники бойових дій, які одразу пішли боронити Україну. Дядько після полону теж не припинив військову діяльність.
Тож після того, як дівчина обдзвонила дорогих людей, щоб впевнитися, чи з ними все гаразд, запитала себе: “Де я можу бути корисною?”
Сумнівів не було — Ксена відважно прагнула захищати рідний дім. Вона розуміла, що не може просто сидіти вдома, доки гинуть люди. Вона, мов справжня королева воїнів, прагнула діяти.
Я хочу, щоб мої рідні, друзі, майбутні діти гуляли вулицями, де майорітиме прапор України, лунатимуть українські пісні, співатимуть український гімн.
Перемога — це єдиний сценарій, який підходить відважній 19-річній Ксені. Вона хоче зробити все, щоб не допустити поганого сценарію.
День з життя кулеметниці
На війні корисно бути функціональним, тобто мати багато вмінь та навичок, які роблять з людини універсального солдата. Саме такою є Оксана Рубаняк.
Її основні буденні обов’язки такі ж, як і у тисячі інших військових кулеметного взводу: заступити на зміну з висококаліберною стрілецькою зброєю й вогнем підтримувати особовий склад.
Однак давати російським окупантам на горіхи — це не все, що вміє відважна українська Ксена.
Під час зміни людей на позиціях дівчина має трохи часу на перепочинок, тож використовує його, щоб зайнятися діловодством взводу, евакуювати поранених чи допомогти у розвідці.
Гендерна дискримінація на війні: правда чи міф?
Оксана Рубаняк — єдина дівчина у взводі, тож уваги не уникнути. Однак те, як реагувати та сприймати цю увагу — справа кожної дівчини.
Загалом побратими просто намагаються допомогти, тож така увага дівчині до вподоби.
Щодо військових обов’язків та завдань, то жодних поблажок немає, бо немає і гендеру. Як каже сама дівчина, стать на війні не важлива, головне — бажання, знання і навички.
Я рівноправно заступаю на позиції, виконую таку саму роботу, як і інші мої побратими.
Складнощі та дива війни
На війні всі складнощі спільні, адже коли гине один з побратимів або рідних, то кожен член взводу втрачає частинку душі.
До цього не можна звикнути. Наче частина серця відмирає, охоплюється лютою ненавистю і бажанням помсти.
Однак поруч з поганим завжди крокує щось хороше, просто треба його роздивитися. Оксану вразило єднання українців в усіх куточках світу, залученість кожного до великої системи взаємодопомоги.
Допомога ВПО, переселенцям за кордоном, всі волонтери, які збирають гроші, годують, одягають, будують, рятують з окупації та возять необхідні речі на передову — це все вражає.
Така підтримка духу й підтримка матеріальна є дуже цінною для ЗСУ. Така підтримка з тилу не дає зламатися і неабияк важлива для військових.
Втім, хто як не побратим, який проходить через те, що й ти, може найкраще зрозуміти твої почуття і підтримати.
Мої побратими — моя найкраща підтримка. За цей короткий час вони стали не просто друзями, а братами. Люблю їх безмежно. Пишаюся безмежно.
Війна закінчиться, а що далі?
Дівчина шалено вболіває і докладає величезних зусиль до швидкої перемоги України. Авжеж після війни Оксана бачить Україну величною і прогресивною країною.
Її становлення такою ми бачимо вже зараз. Головне — правильно скористатися можливостями, які відкрилися.
Безперечно, скоро наша Батьківщина буде на найвищих позиціях у рейтингу розвинутих країн.
Звісно, життя самої Оксани не буде таким, як раніше. Адже війна дуже змінює людей, їхні погляди та цінності.
Так, війна показала, хто справжній друг дівчини, а хто ні. Об’єднала з рідними по духу. Тепер вона чіткіше бачить та більше цінує “своїх” по духу й крові.
Те, що я вже змінила, — це ставлення до людей. Війна розставляє все на свої місця, дуже швидко й ефективно.
Відважна Ксена та її побратими не зроблять ні кроку назад, не здадуть жодної позиції та не віддадуть жодного сантиметра незалежності.
Оксана закликає всіх українців не опускати рук, боротися й продовжувати бути сильними, мужніми і незалежними, бо ніхто крім нас самих не забезпечить щасливе майбутнє.
Скільки прекрасних жінок зараз боронить Україну — це захоплює та надихає! Про війну жіночого роду ми підготували для вас дуже цікавий матеріал.
Щоб не пропустити більше цікавих матеріалів та завжди бути в курсі нового, слідкуй за нашим Тelegram-каналом.