За вісім років війни виросли свідомі українці. Підлітки, які чули про війну або тікали від неї, зараз захищають Україну, напевно, з найбільшою мотивацією. Лідії лише 21 рік, проте вона не вагалася, чи йти на війну. Навіть вирішила своїм прикладом показати, як захищати Україну.
Вона — бойова медикиня на псевдо Пілюля. Рятує життя, ховається від ракет та навчає бійців тактичної медицини на фронті. Її історію розповіли у проекті Землячки.
— Хлопці та дівчата прийшли дуже вмотивованими. Кожен прагне захистити свою сім’ю, свою домівку, свою країну. Ми готові йти до останнього, здаватися ніхто не збирається, — стверджує Лідія.
Про початок війни
Повномасштабна війна застала дівчину в Одесі, вона там проживала останні три роки. Коли почула вибухи, думала, що так голосно вивозять сміття. Проте, коли відкрила чат з колегами, зрозуміла — почалася війна. Дівчина почала збирати речі та вирушила в Ізмаїл до матері, адже та була сама.
За фахом Лідія медична сестра, тож їй легко дається все, що пов’язане з медициною.
— Можливо, за інших обставин я подумала б, чи йти служити… Але, коли навколо мене 99% намагалися сховатися, я не витримала і вирішила своїм прикладом показати, що треба захищати свій дім, свою країну, — каже медикиня.
Найскладніше на війні
Лідія розповідає про свій характер. Каже, не любить коритися.
Мама найбільше хвилювалася саме за це. Каже: “Ти не та людина, яка буде слухати, мовчати й робити. Тебе звідти виженуть”, — згадує дівчина.
Також Лідія скаржиться на жіночі проблеми, а також хвороби. Проте каже: хлопці усе розуміють, підтримують та намагаються покращити умови. Щодо страху на війні, відповідає так:
— Страшно, напевно, всім. Страшніше очікування смерті, аніж сама смерть. Не хочеться померти якось від ракети у казармі. Але ніколи не знаєш, куди прилетить, — ділиться Лідія.
Медикиня проводить заняття для військових. Каже, все проходить доволі весело. Бійці намагаються відтворювати усе, що показує дівчина, адже розуміють — потрібно не тільки стріляти. Треба знати, як допомогти собі й товаришу.
Не забувати про реальність
Попри те, що українці надихаються подвигами ЗСУ, Лідія просить не забувати, що ситуація насправді страшна.
Добрі хлопці, посмішки, веселощі — це, звісно, дуже добре. Але не треба забувати, що йде війна. Жорстока війна.
— Коли лежиш у бліндажі, й просто туди прилітають снаряди. Тут і контузії, і травми. Кожен крок на фронті — невідомість, — наголошує медикиня.
Вона просить українців не забувати про реальність. Запевняє: все буде добре, адже ми — неймовірний народ! А для окупантів вона може підготувати пакети. Пілюля переконана: Росії прийде кінець.
Раніше ми розповідали історію прикордонника Арея з Донецька, який ще дитиною побачив усю жорстокість війни.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!