Вони ніколи не вважали себе супервійськовими. Данило Яковлев каже, що просто виконують свою роботу, тому жалітися немає на що. Він разом з братом Кирилом зараз працюють снайперами в найгарячіших точках Донеччини та Харківщини.
Люди думають, що ти кожну секунду стріляєш, як у фільмах. Але більшу частину часу ти ховаєшся, готуєш позиції, думаєш, спілкуєшся, дізнаєшся, — додає Кирило.
Опановувати нову брати почали лише півтора року тому. Діляться з журналісткою УП. Життя Оленою Барсуковою, що цього ще досить мало. Адже щоб бути повноцінним снайпером, потрібно два-три роки активного навчання. Та незважаючи на скромність, чоловіки мають вже неабиякий військовий досвід.
Попри те, що зростали здебільшого у проросійському середовищі, коли побачили листівки організації Патріот України та відвідали першу зустріч, вирішили долучитись.
Данило говорить, що тоді більшість однолітків у вільний час вживали алкоголь, або ж у найкращому випадку хтось концентрував увагу на навчанні чи підробітках. А ось однодумців не вистачало.
Людина шукає однодумців. Коли у 16 років з’являються розмови стосовно історії, культури, патріотизму, це мотивує читати, дізнаватися, рухатися, — каже Данило.
Завдяки організації також почали займатись мілітарним спортом. Тож коли почався Майдан, брати були морально та фізично готові виборювати своє.
На той час жили у Харкові, навчались в медколеджі та працювали фельдшерами.
Однак за першої ж можливості долучились до партизанського загону Чорний корпус, бійців якого згодом почали називати чорними чоловічками на противагу російським зеленим.
Першого березня 2014 року під час штурму росіянами обласної адміністрації ми хоча б вибралися звідти живими. І прапори винесли, і документи побратимів, — згадує Данило.
Коли ж утворився батальйон патрульної служби міліції особливого призначення Азов МВС, чоловіки продовжили службу та оборону своїх цінностей.
Трохи згодом доля на певний час роз’єднала братів. Кирило влітку 2014 року брав участь у звільненні Маріуполя та Марʼїнки, а Данило працював у штабах, у Києві займався з однодумцями керуванням мобілізаційного центру.
Коли Кирило у 2017 році покинув службу, брати знову почали працювати разом та займатись громадською діяльністю, навіть вели невеликий блог. Повернутись на службу змусила повномасштабна війна. Тож як тільки вдалося вивезти рідних у безпечне місце, чоловіки повернулись на війну й почались вчитись снайпінгу.
Снайпінг доволі цікавий, тому що крім місцевості та позиції, ти ще повинен думати, яка зброя. Важливі усі нюанси, від того, як ти кладеш палець на ударно-спусковий механізм, як чистиш зброю, це ціле мистецтво, — каже Кирило.
Кирило та Данило — вже третє покоління на війні. Також зараз захищають Україну їхні батько та навіть дідусь. Тато — водій, а дідусь — медик на стабпункті.
Тому найголовніше, як вважають брати, питання, що кожен робить для нашої перемоги. І якщо знаходишся не на передовій, маєш максимально допомагати фронту, адже без нього — ні в кого не буде жодних прав.
Почав свій шлях з Революції Гідності й захисник Святослав Сірий. Читай історію військового на псевдо Хоробрий, був одним з тих студентів, яких побили силовики Беркуту, а згодом став артилеристом Азову.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.