”Україна захищає Європу, отже — мою країну!” Історія литовця, який воює на українському фронті

Богдана Макалюк журналістка сайту
Історія литовця Жигімантаса про захисти України на війні

Свободу України захищають громадяни різних країн у межах інтернаціонального легіону. Так з перших днів повномасштабного вторгнення приїхати захищати Україну з Литви вирішив Жигімантас.  

Спочатку навчав військової справи українців, але згодом вирішив іти на передову. Йому лише 25 років, вдома його чекає дружина та чотирирічний син. Але Жигімантас упевнений: Україна захищає Європейський Союз та його цінності, отже, на цій війні він боронить і Литву теж.

Зараз чоловік перебуває на Херсонському напрямку у 124-й бригаді ЗСУ. Свою історію розповів для Суспільного.

Як вирішив приїхати в Україну

Жигімантас дев’ять місяців проходив службу у литовській армії, потім підписав контракт на два роки. Але коли почалася повномасштабна війна в Україні, вирішив допомагати нашій країні на фронті.

У нього була думка про те, що президент України Володимир Зеленський може оголосити про формування іноземного батальйону. Литовець хотів бути одним із перших, хто до нього приєднається. 

Я чекав на цей момент. Щойно оголосили, що західні військові можуть приїжджати воювати за Україну, то сумнівів не було. Залишив роботу, і з другом приїхали сюди, — згадує він.

Приїзд в Україну

Чоловік розповідає: те, що було в Україні, не побачиш у мирний час. Ще на кордоні він з другом зрозумів, яка була напружена ситуація. Багато військових, поліції, ретельні перевірки документів.

— Проїжджаєш кордон — через кожен кілометр блокпости. Такого не побачиш в країні, де немає війни.

Це було так, ніби знаєш, що ти вже на війні. Розумієш, що тут небезпечно, — ділиться військовий.

В Україні Жигімантас навчав українських військовослужбовців, проте за два місяці зрозумів, що це не його покликання. Він вирішив іти на передову.

— Україна бореться не лише за свою свободу, а й за свободу всієї Європи. Я як громадянин Європейського Союзу думаю, що це мій обов’язок. Цим самим я непрямо захищаю Литву — свою Батьківщину, — переконує він.

Про Херсонський напрямок

Підрозділ Жигімантаса спрямували на Херсонський напрямок. Він з побратимами захищав Миколаїв від просування окупантів. Там довелося перебувати під виснажливими обстрілами, але росіяни не просунулися вглиб Миколаєва.

— У самому штурмі Херсона ми не брали участь. Ми були десь в тилу, чекали як підкріплення. Я отримав поранення. Мене відвезли на лікування. Майже два місяці я лікувався. Хлопці працювали, — веде далі Жигімантас.

Разом з ним Україну захищають ще троє литовців, але друзів він має набагато більше. Наголошує, що коли ділиш з кимось один окоп під час обстрілу, то стаєш друзями.

Ілюстративне фото: pexels

— Запам’яталося, як ми знищили один танк уже вночі, ми потрапили у засідку. Нас страшно обстрілювали, вже думали, що нам кінець. Двоє з групи отримали контузії, — каже він.

Попри те, що його бригада не звільняла Херсон, у місто заходили як розвідувальна група. Місцеві розповідали, що звільнення відбулось дуже швидко, і більшість не повірили в те, що ЗСУ вже в Херсоні.

Зараз ворог постійно обстрілює Херсон після свого відступу. Востаннє, коли Жигімантас був у місті, то бачив у очах людей напругу і страх. Проте зазначає, що ставлення людей до військових розчулює: вони завжди готові допомогти.

Друзі литовця змирилися з рішенням воювати за Україну і підтримують. Батьки — чекають на його повернення. З сином Жигімантас підтримує відеозв’язок, але не розповідає йому про своє місцеперебування та війну. Найбільша мрія чоловіка зараз — перемога України.


Раніше ми розповідали історію воїнів інтернаціонального легіону про боротьбу за Бахмут.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!