Свободу України захищають громадяни різних країн у межах інтернаціонального легіону. Так з перших днів повномасштабного вторгнення приїхати захищати Україну з Литви вирішив Жигімантас.
Спочатку навчав військової справи українців, але згодом вирішив іти на передову. Йому лише 25 років, вдома його чекає дружина та чотирирічний син. Але Жигімантас упевнений: Україна захищає Європейський Союз та його цінності, отже, на цій війні він боронить і Литву теж.
Зараз чоловік перебуває на Херсонському напрямку у 124-й бригаді ЗСУ. Свою історію розповів для Суспільного.
Як вирішив приїхати в Україну
Жигімантас дев’ять місяців проходив службу у литовській армії, потім підписав контракт на два роки. Але коли почалася повномасштабна війна в Україні, вирішив допомагати нашій країні на фронті.
У нього була думка про те, що президент України Володимир Зеленський може оголосити про формування іноземного батальйону. Литовець хотів бути одним із перших, хто до нього приєднається.
Я чекав на цей момент. Щойно оголосили, що західні військові можуть приїжджати воювати за Україну, то сумнівів не було. Залишив роботу, і з другом приїхали сюди, — згадує він.
Приїзд в Україну
Чоловік розповідає: те, що було в Україні, не побачиш у мирний час. Ще на кордоні він з другом зрозумів, яка була напружена ситуація. Багато військових, поліції, ретельні перевірки документів.
— Проїжджаєш кордон — через кожен кілометр блокпости. Такого не побачиш в країні, де немає війни.
Це було так, ніби знаєш, що ти вже на війні. Розумієш, що тут небезпечно, — ділиться військовий.
В Україні Жигімантас навчав українських військовослужбовців, проте за два місяці зрозумів, що це не його покликання. Він вирішив іти на передову.
— Україна бореться не лише за свою свободу, а й за свободу всієї Європи. Я як громадянин Європейського Союзу думаю, що це мій обов’язок. Цим самим я непрямо захищаю Литву — свою Батьківщину, — переконує він.
Про Херсонський напрямок
Підрозділ Жигімантаса спрямували на Херсонський напрямок. Він з побратимами захищав Миколаїв від просування окупантів. Там довелося перебувати під виснажливими обстрілами, але росіяни не просунулися вглиб Миколаєва.
— У самому штурмі Херсона ми не брали участь. Ми були десь в тилу, чекали як підкріплення. Я отримав поранення. Мене відвезли на лікування. Майже два місяці я лікувався. Хлопці працювали, — веде далі Жигімантас.
Разом з ним Україну захищають ще троє литовців, але друзів він має набагато більше. Наголошує, що коли ділиш з кимось один окоп під час обстрілу, то стаєш друзями.
Ілюстративне фото: pexels
— Запам’яталося, як ми знищили один танк уже вночі, ми потрапили у засідку. Нас страшно обстрілювали, вже думали, що нам кінець. Двоє з групи отримали контузії, — каже він.
Попри те, що його бригада не звільняла Херсон, у місто заходили як розвідувальна група. Місцеві розповідали, що звільнення відбулось дуже швидко, і більшість не повірили в те, що ЗСУ вже в Херсоні.
Зараз ворог постійно обстрілює Херсон після свого відступу. Востаннє, коли Жигімантас був у місті, то бачив у очах людей напругу і страх. Проте зазначає, що ставлення людей до військових розчулює: вони завжди готові допомогти.
Друзі литовця змирилися з рішенням воювати за Україну і підтримують. Батьки — чекають на його повернення. З сином Жигімантас підтримує відеозв’язок, але не розповідає йому про своє місцеперебування та війну. Найбільша мрія чоловіка зараз — перемога України.
Раніше ми розповідали історію воїнів інтернаціонального легіону про боротьбу за Бахмут.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!