Сьогодні ми познайомимо тебе з військовим Сергієм на псевдо Волк. Чоловік родом з Полтавщини. Його псевдо говорить за себе, адже він — екстремал, байкер та президент одного з місцевих мотоклубів.
Сергій поділився, що свій перший байк зібрав ще у 15 років. Каже, ще з юності мав пристрасть та хист до техніки. До повномасштабної війни він мав свою майстерню, але наступного дня після російського вторгнення повісив замок на двері й пішов воювати. Його історію розповіли в Армія.Inform.
Про кастомні байки
Зараз Сергій — водій-гранатометник мінометної батареї в одному з піхотних підрозділів. Разом із побратимами виконує бойові завдання на Бахмутському напрямку.
Військовий їздить на броньованому позашляховику, підвозить бойові розрахунки, тягає міномет, здійснює доставляння боєкомплекту. Крім цього, вивозить з поля бою поранених.
До війни Сергій займався виготовленням кастомних байків.
Я на фронті тому, що так потрібно! Я не хочу бути рабом. І щоби мої діти були рабами, також не хочу! — наголошує він.
Байки мало пов’язані з військовою справою, але армійський досвід Сергій має. Він закінчив строкову службу та здобув фах кінолога. Навіть взяв собі цуценя та навчив його усього, що треба.
Згодом працював в одному з підрозділів МВС у столиці. Проте так і не зміг прижитися на тій роботі. Тож вирішив відкрити свою справу.
У чоловіка було багато замовлень. Як виявилося, чимало людей хочуть мотоцикли, які сконструйовані саме під їхні потреби. Тож саме це і робив Сергій.
— Наступного дня після російської атаки повісив на майстерню замок, сказав недозбираному байкові: “Я ненадовго, маленький”, і пішов воювати. Сподіваюсь, що встигну дозбирати того мотоцикла для замовника! — ділиться військовий.
Про свою броньовану машину
Броньовану машину, на якій їздить Сергій, отримав від волонтерів. Каже: людина, яка над нею працювала, добре постаралася. Адже вона укріплена додатковими броньованими пластинами для захисту.
— Той, хто цим займався, розумів потреби бійців. Покладено навіть додатковий захист бронепластинами зон посадки пасажирів. Людина, напевно, сама воювала! Дякую колезі-механіку за такий розумний підхід і турботу за життя військових, — наголошує Сергій.
До речі, фронтову машину військовий теж називає “маленька” і лагідно до неї звертається. Він впевнений, що техніка все розуміє й обов’язково віддячить у потрібний момент.
Найцінніше для України — це життя наших воїнів. Раніше ми розповідали історію командира на псевдо Альфа, який цінує життя підлеглих.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!