Вчинки відважних українців не завжди можна зафільмувати на камеру. Іноді це заборонено, часом не можна встигнути. Однак відео одного надзвичайно мужнього вчинку все-таки збереглося у наших серцях надовго.
На ньому чоловік застрибує на російський танк в тимчасово окупованому Херсоні під час мітингу, тримаючи в руках величезний прапор України. Олег говорить, що тоді не відчував страху, бо розумів, що він на своїй землі.
Весь цей час мене підтримувало усвідомлення того, що я — на своїй землі, в Україні, і я не хочу, щоб до мене додому прийшли чужі війська і щоб моя мама плакала!
Та це лише вершина айсберга вчинків відчайдуха, що неодмінно завдали не одну пробоїну іржавому судну РФ. Працювати з морським транспортом Олег звик, оскільки він матрос. Служив у береговій частині ВМС.
Працював більше на суші, оскільки має спеціальність водія. Сам колись закінчував професійне училище за фахом електромеханіка з ремонту та обслуговування лічильно-обчислювальних машин.
До служби працював водієм зерновоза, а потім вирішив за прикладом двоюрідних братів піти в ЗСУ. Парубки на той час уже воювали на Сході України.
А ось в Олега перший бойовий досвід з’явився лише 24 лютого. Нікому б не побажав такого нерівного бою, коли КамАЗи з боєкомплектами мають якось “вести бій” проти гранатометів та кулеметів. На жаль, його улюблена автівка стала жертвою у цьому бою, але чоловік та його побратими вижили.
Військові вчасно отримали наказ покинути машини до того, як у них поцілили окупанти та здетонували снаряди. Тоді вчотирьох, Олег та ще три матроси-строковики, рушили в бік Херсона.
Спочатку місцеві допомогли військовим переправитись через Дніпро у бік обласного центру, а потім задля безпеки кожен ішов своїм маршрутом. Пізніше Олег допоміг вийти хлопцям з окупації.
Сам чоловік лишився в Херсоні — у групі з семи військових, які тепер мали вести підпільну партизанську війну проти російських окупантів.
Цьому сприяли й самі місцеві, які намагалися своїми силами допомогти захисникам. Одна жінка одразу подбала про цивільний одяг, прихистила групу партизанів та прикривала їх, ризикуючи власним життям.
Захисники ж намагалися не займатись самодіяльністю та були постійно на зв’язку з командуванням, сумлінно виконуючи усі накази. Здебільшого потрібно було збирати інформацію про позиції противника, лежачи на дахах, а потім передавати усе командуванню.
Однак результати були того варті: принаймні перші десять випусків серіалу Чорнобаївка — то їхніх рук справа. Крім того, військовим партизанам вдалося понищити ще чимало ворожої техніки.
Всі ми були як єдине ціле і мріяли лише про одне — вистояти й зберегти Україну вільною!
Коли настав час, партизани вийшли на підконтрольну Україні територію. Операція здійснювалась вночі через Дніпро та за сприяння спецпризначенців.
Проте результат потішив усіх — захисники неушкодженими повернулись додому. А що потім? Усі зараз на службі та продовжують нищити ворога на фронті.
На передовій як на своєму місці почувається й Сергій, який своїми руками наближає настання перемоги. Читай історію гранатометника Нацгвардії.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!