Прокинутись від вибухів, що забирають життя, щоб продовжувати допомагати з’являтись на світ новому. Завідувачка акушерського відділення з Дніпропетровщини Ганна не змогла покинути своїх підопічних та команду, тому лишилась приймати пологи під щоденними сиренами.
Жінка розповідає, що у перші тижні повномасштабної війни було складно більше морально, оскільки у її колективі здебільшого працюють жінки, й вони мають своїх дітей, про яких мають піклуватись.
Тому працівники відділення часто розривались між вибором поїхати задля сім’ї та залишитись задля інших.
Ганна зробила свій вибір практично одразу — та відправила свою малечу у безпечне місце, а сама лишилась допомагати новому життя побачити наш світ, навіть у цей напрочуд непривітний період.
Тому її дівчата теж виявили свій сталевий характер та сказали, що залишаться і будуть допомогати попри усі небезпеки.
Ми розуміли, що це буде наш фронт, наша війна.
Одразу ж усі разом переобладнали цокольний поверх для того, щоб можна було розмістити породіль та водночас проводити операції у більш безпечному місці. А їх було чимало, оскільки завдяки своїй відмінній репутації, лікарня збирала чимало вагітних.
Ганні не звикати справлятись з тяжкими випадками, стикатись з патологіями та рятувати малюків, які народились з екстремально маленькою масою тіла. Жінка ділиться, що це справа її життя, тому шукати нові сили їй доводиться хіба у зустрічах з близькими та у спорті.
У кожного своя історія, але зараз ти розумієш, що нічого кращого, ніж життя, немає. Треба цінувати цей подарунок, який кожен з нас отримує. І коли ми поряд — це теж надихає.
Жінки, що зараз живуть, народжують та виховують дітей в умовах війни — справжні героїні. Українки борються не лише за власне, а й за дитяче життя нарівні з чоловіками на фронті. Читай символічну і сильну історію Тамари Волошин, яка народила свого сина під звуки повітряної тривоги на День Незалежності.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!