Жінки, що зараз живуть, народжують та виховують дітей в умовах війни — справжні героїні. Українки борються не лише за власне, а й за дитяче життя нарівні з чоловіками на фронті. Про одну з таких жінок ми розповімо сьогодні: Тамара Волошин народила свого сина під звуки повітряної тривоги на День Незалежності.
Вона сподівалася, що повномасштабного вторгнення не буде і її дитина народиться та зростатиме у спокійній Україні. Але вже 24 лютого вона була змушена їхати в Трускавець, до батьків — у більш безпечне місце. Там плела маскувальні сітки, щоб бути корисною. Спільно зі своїм чоловіком вона організувала благодійні збори для армії.
Коли 23 серпня у жінки почали перейми, зрозуміла: синочок побачить світ у День Незалежності України. Так і сталося — її Данило народився просто під канонаду повітряної тривоги, а серед знайомих він знаний як Данило Незалежний.
Про своє життя до війни, пологи та плани на майбутнє вона розповіла журналу Platforma.
До війни жінка займалася фотографією: створенням контенту для брендів у Києві. Займалася цим і під час вагітності, до повномасштабного вторгнення. Коли довелося тікати від російських ракет Тамара була на третьому місяці вагітності.
— Ми прокинулися о 5 ранку від голосних незрозумілих звуків, хвилин 20 я просто не розуміла, що відбувається, і не вірила в те, що коїться.
Я все чула і головою розуміла, на що це схоже, тому що до цього все і йшло. Але все одно відмовлялася вірити.
Жінка зізнається, що у них з чоловіком навіть не було тієї самої тривожної валізки, про яку всі попереджали. Після 20 хвилин шоку вона натягла на піжаму спортивний костюм, взяла документи, кота, чоловік зібрав дорогу техніку й вони поїхали з дому.
Страшно було тоді, коли лунали вибухи, а з вікна авто виднілися стовпи чорного диму, — розповідає Тамара. Особливо переживала за дитину: саме 24 лютого у неї був запис на УЗД.
— Я коли збирала речі о 5 ранку, раптом подумала: стоп, я ж сьогодні записана на УЗД, його не можна пропустити. Довелося потім ставати на облік у Трускавці й усе здавати там.
Фото: tamara.voloshyn/Instagram
У батьків стало ментально легше, але все одно новини навколо лякали, було незрозуміло, чого чекати наступної миті. Жінка розповідає, що на фоні стресу вона стрімко втрачала вагу та відчула на собі силу панічних атак. В результаті цього її лікар заборонив Тамарі перегляд будь-яких новин з соціальних мереж чи телевізора, натомість замінити це переглядом фільмів та читанням книг.
Жінка веде блог в Instagram, але прислухалася до порад лікаря і відсторонилася від інформації максимально.
Навіть не заходила туди, відписалася від всіх Telegram-каналів з новинами. І я відчула, як психологічно і навіть фізично мені стало легше. Я стала краще спати, знову повернулася до здорової ваги.
Відволікало й плетіння сіток, яким Тамара з мамою займалися весь березень. Хотіла ще більше долучитися до допомоги — але вагітним ні кров здавати не можна, ні важке носити.
За словами дівчини, якби вона не була при надії — виїхала б за кордон. Але в Україні були всі її лікарі, тож не наважилася вагітною покидати рідний дім.
— Тут я була впевнена, що швидка приїде негайно при потребі, до того ж ліки можна дістати через додаток. За кордоном із цим складніше.
До того ж чоловік для мене — така міцна підтримка і таке підґрунтя під ногами, важко було його залишити.
Тамара переживала, бо це була її перша вагітність. Начитавшись новин про жінок, які народжували у підвалах розуміла: таке може статися і з нею. Лякали й історії про смерті дітей від зневоднення та холоду в таких умовах.
Побоювання зникли, коли ЗСУ звільнили Київську область. Тоді ж з’явилися надії, що син народиться у мирній та вільній країні.
На щастя, пологи пройшли добре і жінка розповідає про тепле ставлення медперсоналу до неї. Коли почалася чергова повітряна тривога на День Незалежності, лікарі сказали — пізно спускатися в укриття, дитина вже виходить. Її максимально відвезли від вікон і… пологи почались.
Зараз вона каже: важко було психологічно виносити дитину під час війни. Бо, з одного боку, ти шалено тішишся, що воно росте, розвивається і вже штурхає тебе ніжками. Ти читаєш, як у дитини розвиваються органи, чуєш, як вона рухається в животику. Це шалені емоції, це настільки позитивно і приємно.
А з іншого боку — знайомі на війні, людей вбивають, міста руйнують, і все це відбувається на наших територіях. Це такі емоційні гойдалки, які важко витримати. Я б не побажала дівчатам таке відчувати.
Разом з тим, життя триває. І цьому доказ діти, які народжуються під канонаду повітряних тривог. Таких історій зараз сотні — і про жінок, що народжували під час війни ми також розповідали тобі раніше.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!