За втратами цієї війни стоять життя тисяч українців. Кожна така історія, кожен їхній голос та погляд, кожна згадка про людину — все це “пише” наше майбутнє. Тож нам варто не забувати та згадувати тих, хто віддав життя за нас.
Одним із них став доброволець Олександр Бобрушко, який загинув у перший місяць після початку повномасштабного вторгнення, в оточенні обласного центру у Чернігівській області.
Його історію розповіли в Армія.inform. Ми переповідаємо головне із розповіді, аби ти також знав (-ла) історію своїх героїв.
Був магнітом добра
Олександр був єдиними та довгоочікуваним сином для своєї мами, яка виховувала його сама після розлучення з чоловіком.
Свій військовий шлях торував одразу після здобуття середньої освіти. Роками навчався, отримував вищі звання. У 2020 році вступив на заочне навчання до Академії державної пенітенціарної служби, яке перервала велика війна.
Коли у 2022 почалося вторгнення росіян з Півночі, Сходу та Півдня, рідне місто опинилося в оточенні. Олександр вступив до добровільної оборони Чернігова.
Воїн загинув неподалік біля Пішохідного мосту через Десну. Він отримав смертельне поранення під час того, як допомагав цивільним вибратися з небезпеки.
Тепер щороку, у річницю його загибелі, на могилу Олександра приходить його робоча зміна у повному складі. Це стало традицією, яку не змінюють.
Його колеги пригадують: Олександр був відповідальним і дуже енергійним, не конфліктував ні з ким. Мав спортивні хобі: кікбоксинг, заняття на брусах.
— Він мав серйозні й реальні професійні амбіції. Його рішення мобілізуватись стало для нас несподіваним, — пригадує Дмитро Орішко.
Колишні колеги навідують і маму героя Наталію. Для неї втрата єдиного сина стала найболючішим ударом.
Наразі жінка продовжує вести сторінку у соціальних мережах сина, перетворивши її на своєрідний меморіал памʼяті.
— Син служив у СІЗО, а як поїхав на війну, так я його й не бачила більше, привезли вже в труні, — ділиться болем Наталія.
Виносив обгорілі тіла дітей
Про своє рішення іти служити він одній із перших повідомив близькій колезі Тетяні. Його двічі не відпускали з роботи, а тоді він знайшов аргументи.
Олександр винаймав кімнату у місцевому гуртожитку. У березні 2022 Росія вдарила по ньому ракетою, зруйнувавши. Хлопець долучився до пошукової команди.
Він виносив розтрощені й обгорілі трупи, зокрема маленьких дітей. Психологічно це видовище його зовсім “порвало” й ідея йти воювати стала пріоритетною, — пригадує Тетяна.
Кожна така історія — бʼє Українців під дих з новою силою! Раніше ми розповідали тобі історію жінки, яка втратила коханого на війні, але вирішила народити від нього дитину й виховати сина самотужки.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!