Під час повномасштабної війни неоціненна роль матері стала ще більш значущою. Вагітніти, народжувати під звуки вибухів та сирен, спускатися в укриття з малям на руках стало нашою реальністю та немислимим горем для матерів усього світу.
Ця історія — частина спільного проекту Вікон та СТБ до Дня матері. Він є присвятою незламним українським матусям, які під час повномасштабної війни народжують нових українців, щоб життя тривало. І стають щитом для своїх дітей. Більше дивись у спецпроекті Мадонна. Життя триває.
Олена Лунькова про вагітність і пологи під час війни
Олена Лунькова — колишня журналістка Вікна-новини на СТБ, редакторка проекту БутусовПлюс та співавторка YouTube-каналу LuKi. Свою другу дитину вона народила під час повномасштабної війни у квітні цього року. Олена розповіла, як для неї розпочалася війна.
Ми прокинулися, це було страшно, переклали дитину ближче до себе. В нас була зібрана тривожна валізка, там були документи, гроші. Я панікувала та збирала всі речі, які бачила, — пригадує Олена.
Потім родина поїхала до Львова. Другу вагітність Олена не планувала, адже перші пологи були складними, а до первістка була й ще позаматкова вагітність з видаленням труби. Лікарка сказала, що потрібно спершу лікуватися, щоб народити другу дитину. Імовірність народити друге маля була дуже маленька, але вона втілилася в життя.
Я дуже злякалася, коли дізналася, що вагітна. Першою емоцією були сльози. Я дуже боялася за дитину, як вона все це сприйме, тривоги, стреси, як це позначиться на вагітності, — розповідає Олена Лунькова.
Потім жінка подумала: “Чого лякатися? Адже українців має бути більше”. З такою думкою решту вагітності й провела. Олена розповідає, що бути вагітною під час війни найскладніше на перших місяцях.
Труднощі вагітності під час війни
— У мене був жахливий токсикоз, було складно змусити себе встати та піти в укриття. На другому та третьому триместрах в укритті складно, постійно хочеться до вбиральні, — ділиться Олена.
Морально складно було читати новини про те, що загинув хтось із твоїх друзів — це найстрашніше. Коли бачиш новини, де загинули діти, новонароджені, обстріли пологового, ти на себе це відразу приміряєш, — каже жінка.
Лікарка казала Олені, що потрібно берегтися від стресу, тому просила не читати новини. Олена ж працює редакторкою, і не читати новини просто не виходить.
Монтуєш відео, трупи заблюрюєш, новини у Telegram… Я вже лікарці сказала: “Добре, не буду читати новини”, — ділиться жінка.
Про збереження спокою каже, що навіть не намагалася заспокоїтися, просто чекала і думала, дуже боялася, що доведеться народжувати під час тривоги в укритті. Це єдине, за що вона хвилювалася.
Пошук пологового та обстріли біля дому
Олена шукала пологовий з укриттям. Потім почалися обстріли критичної інфраструктури, і довелося шукати пологовий з генераторами. Адже відразу думаєш: раптом знадобиться реанімація дитини. Потрібно, щоб працювали всі прилади.
Проблем під час вагітності в Олени не було. Весь час вона провела у Львові, бо там менше тривог та загалом спокійніше для вагітної. У приватній клініці жінку приємно здивували, адже роблять знижки тим, чиї чоловіки чи жінки у ЗСУ.
Мій чоловік не на фронті, тому мені не порівняти, що відчувають жінки, коли їхні чоловіки на передку. Більшу частину вагітності він був поруч, — розповідає Олена.
Найбільше хвилювалася саме за життя. Трапилося так, що поруч з будинком по ТЕЦ прилетіло три ракети. Після цього подружжя вирішило змінити квартиру.
Знайти місце без критичної інфраструктури та військових об’єктів поруч дуже складно, тому кожну тривогу жінка з двома дітьми ходить в укриття.
Роль матері під час війни — бути за двох
— Складно йти з двома дітьми в укриття, бо потрібно брати одного й другого, в укритті з дітьми важкувато насправді. Один кричить, другий хоче їсти, — каже Олена.
Вона зауважує, що має підвищену тривожність, тому щоразу спускається в укриття:
Діти не можуть зараз самі ухвалювати рішення, а я не можу нехтувати їхньою безпекою. Це мій обов’язок, тому кожну тривогу ми спускаємося.
Старший син жінки ходить у садочок. Там його навчили щоразу, зачувши звуки сирени, казати мамі, що потрібно йти в укриття. Втім, коли він почув перший приліт поруч, сильно злякався і запитав, що це таке.
Я на емоціях відповіла, що то “кацапури”. Тепер він щоразу кричить це слово, коли щось гучно вибухає, а ще коли вимикають світло. Навчився від мене, — сміється Олена.
Олена Лунькова радить жінкам та вагітним під час війни насолоджуватися життям, робити все, що хочеться, не соромитися своїх бажань, менше боятися і просто проживати життя.
Тому що війна — така річ, яка показує, що все може дуже швидко закінчитися. Дуже банально, але треба просто жити, — радить жінка.
На думку Олени, в Україні на війну все-таки більше йдуть чоловіки. Тож завдання матері — взяти на себе і роль батька. Бути за двох — це складніше, ніж коли сім’я повністю вдома.
— Коли я народжувала доньку, в пологовому сказали, що якщо народиться дівчинка — це до перемоги. Була повітряна тривога, і ми з породіллями спустилися в укриття. Виявилося, що з семи жінок у п’ятьох народилися дівчатка.
Я не повірила, казала, що вірю не в прикмети, а в ЗСУ. Доньку ми назвали Ніка — як символ перемоги, бо хочеться в неї вірити, — розповідає Олена.
Дивись важливий проект – присвяту мамам, які народили під час повномасштабної війни, — документальний фільм Мадонна. Життя триває — 14 травня, у неділю, о 23:10 на телеканалі СТБ!
Фотовиставка Мадонна. Життя триває – з 13 по 21 травня на другому поверсі ТРЦ Gulliver. Вхід вільний.
Раніше ми розповідали історію Анни з Чернігова, яка народила трьох дівчат 24 лютого 2022.
До речі, підписуйся на Telegram та Instagram Вікон. У нас цікаво!