Чи замислювалися ми про те, що діти російсько-української війни — уже давно не діти? У буквальному значенні, покоління цих дітей уже виросло та стало до оборони держави свіжою кров’ю. Розповідаємо про прикордонника Арея та його історію війни.
Дитинство під канонаду стрільби
Війна у 2014 застала його у рідному Донецьку. Арей каже: він чув та бачив усі прояви “руского міра”.
В 11 років я бачив на вулиці зарізаних людей. Я знав про дуже багато таких випадків.
З того часу поведінка росіян не змінилася: вони й тоді грабували супермаркети, били людей та влаштовували сутички з цивільними чоловіками.
У 2022 війна не стала неочікуваністю для Арея: це було зрозуміло ще з минулої весни, коли Росія почала накопичувати свої війська поблизу кордонів України. Але вхід росіян був для прикордонника дивним: ворог був впевнений, що ніякого захисту кордону в України немає.
— Вони входили в залізних касках, не всі мали бронежилети. Їх дуже швидко накрило мінометним вогнем.
Війна у 2022
Бойове хрещення юнак пройшов у Волновасі. Розповідає — це був його найважливіший бій.
Я не зміг бути поряд своєї мами, в якої в ті дні було день народження.
Український воїн каже: жодне село Донецької області не було здане без бою. Українські військові завжди щиро вірять у власну перемогу та обіцяють місцевим жителям не здати населений пункт під окупацію.
Коли Арей починає говорити про Мар’їнку — підсумовує свою службу там словами:
— Мар’їнка — це місце, де росіяни втомлюються стріляти після дев’ятої вечора, але продовжують лізти на нас.
Але ми готові вгризатися зубами в рідну землю, аби її відвоювати. Росіянам завжди було “мало” — це наш одвічний ворог.
Діти Героїв — два слова, які несуть сильні емоції. Війна забрала життя багатьох героїв, залишивши їхніх дітей на поталу долі. Хто допомагає дітям, що втратили на війні одного або двох батьків — читай у матеріалі.
Підписуйся на наш Telegram, аби не пропустити важливих новин України та світу!