Коли почалася велика війна, їй не було й двадцяти. Вона не вміє водити авто, але з легкістю керує високотехнологічними наземними дронами, доставляючи на передову все — від води та боєприпасів до надії.
Джесс — єдина дівчина-оператор у підрозділі наземних роботизованих комплексів (НРК) бригади Хартія. Її історія — це розповідь про те, як мотивація, технології та характер змінюють сучасне поле бою, а робот-помічник стає майже живою істотою.
Про це пише LB.
Шлях від медика до володарки дронів
Шлях Джесс до війська не був типовим. З освітою медика, вона логічно припускала, що її майбутнє — рятувати життя в медичній ролі. Проте внутрішнє відчуття, що волонтерства та акцій підтримки замало, не давало спокою.
— Я занурилася в ідеологію українського націоналізму і так зарядилася нею, що для мене було вже не досить просто наслідувати її в теорії, — каже військова.
Цей ідеологічний порив з часом трансформувався. Як і в багатьох військових, на зміну первинній мотивації прийшли дисципліна та глибоке почуття відповідальності перед побратимами.
Фото: бригада Хартія
— Залишається розуміння, наскільки те, що робиш, важливо для людей, які сидять на позиціях і чекають твого дрона, — каже вона.
Саме технології, а не медицина, захопили її уяву. Побачивши сюжет про наземні роботизовані комплекси, Джесс зрозуміла — це її шанс бути максимально ефективною.
Вона знайшла потрібних людей, переконала у своїй спроможності та швидко опанувала нову спеціальність.
— Ні, взагалі не складно, — запевняє вона, розвіюючи міф про необхідність технічної освіти.
Вся справа, за її словами, у так званому танковому керуванні — двох контролерах, що відповідають за ліві та праві колеса. Після двох місяців практики під наглядом досвідчених наставників Джесс уже виконувала свої перші бойові місії.
Залізні мули війни
Головна роль наземних дронів сьогодні — це невпинна та важка логістика. Вони стали справжніми роботами-мулами, які виконують роботу, що раніше вимагала неймовірних зусиль та ризику для людей.
Якщо раніше бійці могли тижнями чекати на підвіз води чи боєприпасів, бо машина не могла прорватися через обстріли, то зараз дрони курсують щодня.
— У мене щодня по три-п’ять місій. Це насправді немало, — каже операторка.
Окрема, найвідповідальніша задача — медична евакуація. Перевезти пораненого — це не просто доставити вантаж.
Фото: бригада Хартія
Хоча самі дрони здатні перевозити і по 600-700 кг, успіх місії залежить від майстерності оператора.
Такі завдання трапляються нечасто, може, тричі на місяць, але саме для них завжди тримають напоготові спеціально обладнані машини.
Як технології змінили роботу оператора
Революція відбулася не лише в логістиці, а й в умовах роботи самих операторів. Ще минулої зими, щоб керувати дроном, потрібно було сидіти в бліндажі біля лінії фронту, піднімаючи щоглу для радіосигналу.
— А зараз радіозв’язок відійшов на другий, а то й третій план, — розповідає Джесс.
Операторка каже, що є інноваційні системи, які дозволяють перебувати максимально віддалено. Скажімо, в Харкові чи іншому місті.
Цей технологічний стрибок кардинально підвищив безпеку операторів. Проте він оголив іншу проблему: якщо раніше не вистачало самих дронів, то тепер є дефіцит кваліфікованих операторів.
Часто ті самі люди, що ремонтують та налаштовують роботів, ними ж і керують, що призводить до сильного виснаження.
Підрозділ активно закликає долучатися нових людей, особливо ветеранів, які за станом здоров’я не можуть брати участь у бойових діях, але прагнуть продовжувати боротьбу.
Душа машини та майбутнє на орбіті бою
Роботи на війні живуть по-різному. Один з дронів Джесс виконав 33 місії за півтора місяця. Інший прожив лише три дні, перш ніж його вразив ворожий FPV.
Втрачені машини не забирають, адже головний принцип — не ризикувати людьми.
Ці стосунки з технікою виходять за межі суто утилітарних.
— Коли я місяць керувала одним і тим самим дроном, я до нього справді прив’язалася, — зізнається Джесс.
Потенціал наземних роботів ще далеко не вичерпаний. У майбутньому, на думку Джесс, вони мають перебрати на себе ще більше функцій. По-перше, стати мобільними засобами ППО, здатними збивати ворожі безпілотники.
По-друге, для евакуаційних дронів планують налагодити двосторонній зв’язок з пораненим, щоб заспокоїти його та отримувати важливу інформацію.
Але глобальне майбутнє, за її словами, — за машинним зором та автономністю.
Поки ж кожна успішна місія — це результат синергії людини та машини, де технології в руках мотивованих і талановитих людей, як Джесс, щодня наближають перемогу.
Головне фото: LB.
Раніше ми розповідали, що дрони в Україні хочуть повністю автоматизувати.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!