Коли світ навколо змінюється до невпізнання, одні ламаються, інші — знаходять своє справжнє покликання. Історія Катерини Терехової, колишньої впливової рестораторки з Донецька, є яскравим прикладом останнього.
Її шлях від світського життя до самовідданої волонтерської діяльності почався на Майдані, поглибився з війною на Донбасі та досяг апогею з повномасштабним вторгненням, перетворивши її на справжню супержінку українського волонтерського руху.
Її історію розповіло видання Sestry.
Від барикад до фронту
Катерина Терехова згадує, що під час Революції Гідності у неї не виникло сумнівів щодо необхідності діяти. Бувши успішною рестораторкою, яка керувала преміальним закладом у Києві, вона мала доступ до ресурсів та довіру широкого кола знайомих.
Її волонтерство почалося з того, що вона годувала людей на Майдані, закуповуючи величезні обсяги продуктів для польових кухонь.
Але допомога не обмежувалася їжею. Жінка також купувала будівельні матеріали для барикад, лопати, пилки та навіть шліфувальний папір для самооборони. У власному закладі вона облаштувала справжній пункт незламності, де пропонували канапки, чай, каву, тепло та можливість скористатися туалетом.
Коли почалася агресія на Донеччині, Катерина, попри те, що сама родом з Донецька, без вагань почала допомагати українським військовим. Вона відправляла генератори в аеропорт та будматеріали на Піски. Ця діяльність зробила її персоною нон грата у рідному місті.
Мені сказали, що я в усіх ворожих базах, тож поїхати можу лише в один кінець — згадує вона, додаючи, що через це навіть не змогла бути на похороні батька.
З перших днів війни Катерина активно волонтерить
До 2022 року Катерина продовжувала працювати в ресторанній та клубній індустрії, паралельно допомагаючи. Але 24 лютого 2022 року її життя, як і життя мільйонів українців, розділилося на до і після. Знову ж таки, питань “що робити?” не виникло.
На дзвінок подруги Орести Бріт з Майдану, яка повідомила про 1200 військових, що охороняють один зі столичних аеропортів, Катерина відреагувала миттєво.
За допомогою колег-рестораторів вона допомогла побудувати кухню, завезти обладнання, посуд, продукти та забезпечити військових усім необхідним — від шкарпеток до кариматів.
Так з першого дня я влилася у волонтерську діяльність, — зазначає вона.
На початку березня, коли родину вмовили виїхати на Закарпаття, Катерина не змогла сидіти склавши руки. Вона орендувала приміщення під склад, зробила ремонт і вже за день отримала першу фуру гуманітарної допомоги з Відня.
Саме тоді вона зрозуміла, що більше не повернеться в ресторанну сферу, адже у війні знайшла своє справжнє покликання — допомагати іншим.
Катерина Терехова допомагає людям після обстрілів у Києві
Одним з найболючіших питань для Катерини є ситуація з постраждалими від російських обстрілів у Києві. Вона бачить ситуацію зсередини, приїжджаючи на місця прильотів дронів та ракет. Ті, чиє житло зруйноване, часто залишаються без чіткого алгоритму дій від влади.
— На жаль, у столиці України на четвертий рік повномасштабної війни досі немає злагодженого алгоритму дій органів влади при руйнуванні житлових будинків і усуненні наслідків цих руйнувань. І це — пекло, — констатує волонтерка.
Фото:я Sestry
Волонтери прибувають на місця обстрілів після рятувальників, приймають заявки, прибирають у квартирах, роблять демонтаж, забивають вікна плівкою або ОСБ-плитами.
Хоча місцева влада почала надавати матеріали, не завжди до неї виходить достукатися, бо у вихідні вони відпочивають, а робочий день у них закінчується о 17.00. Тільки ми працюємо, допоки не закриємо всі заявки від мешканців.
Особливо турбує відсутність налагодженої системи оформлення документів для постраждалих, що створює величезні труднощі для літніх людей. Катерина не розуміє, чому влада не може організувати мобільні пункти на місцях прильотів.
У Києві досі бракує бомбосховищ
Ще одна болюча тема — брак бомбосховищ у Києві.
— У Києві дуже бракує бомбосховищ, — підкреслює вона, наводячи приклад Запоріжжя та Харкова, де активно розвивають підземну інфраструктуру — від укриттів у садочках до підземних шкіл та готелів.
Дуже хочеться запитати у мера міста: Де укриття? Де підземна система навчання? Де те, що давно має бути? Навіщо нам зараз новий парк?
Більшість людей у Києві змушені ховатися у підвалах, метро, переходах чи паркінгах, що Катерина вважає жахливим.
У червні 2022 року волонтерка відкрила прихисток для сімей, що були змушені покинути свої домівки. 1 червня цього року вона передала його на баланс сільської ради на Закарпатті через відсутність власних фінансів для повного утримання. Проте люди продовжують там безкоштовно проживати, а Катерина й далі сплачує комунальні послуги.
Цей прихисток, де зараз проживає 12 людей (переважно літні люди та родини з дітьми), унікальний тим, що функціонує без жодного найманого працівника — всі процеси організовують самі мешканці. Обмежень щодо терміну перебування немає, на відміну від інших закладів.
Жінка опікується 300 дітьми
Катерина, яка не має власних дітей, опікується близько 300 дітьми. Її допомога інтернатам розпочалася у березні 2022 року, коли на Закарпаття привезли 180 дітей з табору Артек — Пуща Водиця, більшість з яких були з важких родин і потребували реабілітації. Їх розмістили у занедбаному туберкульозному санаторії, який Катерина допомогла облаштувати. Зараз це місце називається Артек гірський.
Особливо вражає історія дівчат з Дружківки, яких привезли до Мукачівського інтернату для дітей з інвалідністю. Вони були в жахливому стані, майже неконтактні, мали проблеми зі здоров’ям та гігієною.
Фото: Sestry
Їх привезли ввечері — без історій хвороби, особистих медичних карток, просто з іменами, написаними ручкою. Три жінки, які їх супроводжували наступного дня, втекли, — розповідає Катерина.
Завдяки її зусиллям та допомозі, деякі з цих дівчат вже говорять, ходять, впізнають людей. Це один з трьох закладів, якими вона опікується вже четвертий рік, де вона будувала медпункт, закуповувала обладнання та робила капітальні ремонти.
Катерина Терехова фінансує свою діяльність переважно коштом соціального капіталу, накопиченого за понад 20 років роботи в ресторанній та івент-індустрії.
Її особисті зв’язки з впливовими бізнесменами, спортсменами та артистами, а також активне використання Instagram-сторінки, допомагають залучати кошти. Вона також двічі вигравала гранти від міжнародних організацій на значні суми.
Зараз Катерина працює головою проєктного відділу у благодійному фонді “Район номер один”, де отримує зарплату, що дозволяє покривати її основні потреби. Також вона продовжує займатися розбором завалів, об’єднавшись з іншими волонтерськими групами.
— Я не вірю в Бога. Я вірю в людей, — говорить Катерина.
Найбільше її надихає та тримає у волонтерстві надія.
— Я дуже вірю в те, що нам вдасться побудувати вільну країну з новою політикою, без корупції, змінити бюрократичну машину, спростити і зробити її для людей — каже жінка.
Вона мріє дожити до моменту, коли зможе повернутися у рідний Донецьк з українським прапором.
Я не хочу повертатися туди жити, але мрію бути дотичною до відбудови мого міста, — зізнається вона.
Катерина часто бачить Донецьк уві сні, і прокидаючись, завжди відчуває запах троянд. Вона вірить, що Україна поверне Донецьк та всі окуповані території.
А ще ми зібрали історії переселенців, які будують своє завтра, попри всі негаразди.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!