На околиці закарпатського Перечина, серед гірських краєвидів, розташувалася майстерня митців. До 24 лютого 2022-го вони займалися творчістю та небанальними комерційними проектами. З війною простір трансформувався в міні-завод, хлопці згуртувалися, щоб своїми виробами підтримати військо.
Зустрічаємося в студії з її співзасновником, художником Яном Потрогошом.
У цьому матеріалі розповімо тобі, як митці перемкнулися на їжаки й кішки, а також шпори й шпорики для ЗСУ.
Передісторія студії
У 2005-му зустрілися троє художників, які на той час працювали з металом: Ян Потрогош, Анатолій Криванич та Олег Путрашик. У 2007-му за кредитні кошти придбали приміщення в Перечині. У 2008-му розпочали тут роботу, заснували студію художнього металу.
Спершу називалися Три Івани, у 2015-му перейменувалися на Склад.
До війни жваво розвивали мистецький напрям скульптури з металу.
Фото: Олекса Манн
Двічі на рік їхня майстерня ставала локацією для симпозіумів: сюди приїздили художники зі Львова, Дрогобича, Івано-Франківська, Камʼянця-Подільського, Києва. Протягом двох-трьох тижнів виготовляли скульптури, відтак влаштовували виставку з музикою та гостями. Частина робіт залишається тут, інші — продані або ж переїхали до своїх авторів.
Фото: Олекса Манн
У комерційних замовленнях не менш важлива творчість. Один із проектів — Скибка — виробництво грилів. Коли гриль — немов скульптура й естетична деталь простору.
24 лютого
З початком війни хлопці почали міркувати, як бути корисними в цей час. Прочитали в інтернеті про потребу в “їжаках” — їх застосовують для зупинки ворожого транспорту.
— Ми швидко організувалися, зробили станочки, замовили матеріали.
Волонтери допомагають збирати гроші, а волонтерство художників — безкоштовне виготовлення.
З їжаків усе й закрутилося. Склад переформатувався у військово-мистецьке обʼєднання Шпор. Так на Закарпатті називають піч. Хлопці до війни робили печі, а під час повномасштабного вторгнення виготовляють їх і для армії та цивільних, які постраждали. Про унікальність печей розповімо трохи нижче.
Їжаки
Волонтерська діяльність спонукала художників вчитися новому, щоб не просто виготовляти, а робити це справді якісно та функціонально. І естетично, адже ці хлопці інакше не вміють.
Їжак — це протиколісний засіб для зупинки транспорту. Його завдання — проколоти шину і спустити з неї повітря. Якщо робити з арматури, то вона “забиває” і не здуває колесо. А перечинські їжаки здувають повітря через трубку.
— Ми зробили станочок, почали гнути цю трубку так, щоби вона мала канал здуття. У військових автомобілях є підкачка коліс, компресор починає працювати, навіть якщо в шині дірка. Але з цим їжаком підкачка буде неефективною.
Кішки
Згодом митці познайомилися з інструктором-сапером, який навчав молодих бійців у Перечині. Він розповів про потребу в кішках.
— Це інструмент для розмінування. Як сапери нам пояснювали, вони кладуть його на протитанкову міну, прямують у безпечне місце і підтягують її.
Одну з кішок назвали “хек”. Він — для знешкодження розтяжок.
— Ми зробили його тонким і щоби розбирався, аби можна було сховати до кишені. Ця річ привʼязується на довгий шнурок і закидається на умовні 30 м. Воно “прочісує”, гілки не чіпляє, а чіпляє якраз розтяжки.
Шпор, Фрас, Коцка й Цицька
Художники мають досвід із грилем, печами, тому взялися виготовляти печі для воєнних потреб.
Портативні й невеликі, обігрівають приміщення, можна кулінарити, підігрівати їжу, варити каву. Навіть кишенькові є для чаю і кави.
Назвали їх Шпор, Фрас, Коцка й Цицька.
Шпор — це міні-портативна піч. Двокамерна, має трубу. Для закритих приміщень та відкритого простору. Функції: приготування їжі та обігрів. Розбирається, важить 10,5 кг, людина спокійно може пронести гарячу за спеціальні ручки. Ідеально для військових і цивільних, у яких нема опалення.
Шпор. Фото зі сторінки Шпор у Facebook.
Фрас — ракетна піч для приготування їжі на свіжому повітрі. Компактна, важить 3 кг.
Цицька, Фрас, Коцка. Фото: Костянтин Балабанов
Маленькі шпорики Коцка та Цицька — це ультралегкі кишенькові печі з нержавійки. Розкладаються в плоский варіант. Їх можна носити в кишені і складати в міні-піч, щоби підігріти їжу, зварити чай або каву.
— Така виживальницька піч, зроблена з нержавійки, важить 125 г.
Фото з архіву Шпор
В обох шпориків функції є однаковими, але Цицька має унікальні форму і дизайн, які не повторюються в інших виробників.
Під час інтервʼю Ян зварив каву в турці на шпорику.
Тут важливо постійно підкидати тріски, проте в цьому є своя медитація.
Коцка. Фото з архіву Шпор
Цицька. Фото з архіву Шпор
Наразі найбільша потреба військових — у Фрасах. Але й Шпори митці активно виготовляють, адже осінь — не за горами. На другому місці — розміновувачі. Також військові просять ультралегкі печі.
Всі вироби — якісні й красиві.
— Ми довели речі до певної естетики, щоби вони подобалися людям. У нас високий відсоток задачі — естетика. Ми, як художники, інакше не можемо.
Творчий завод
Ян каже, що в мирні часи митці збираються в просторі, але кожен фокусується на своїй роботі. Проте з війною фактично переформатувалися в міні-завод, коли всі процеси взаємоповʼязані. Треба було з нуля організувати ланцюжок етапів.
Працювали і по 16 годин на добу.
Це виклик для творчості, проте головне — результат, підтримка армії.
— Нас надихало те, що ми робимо потрібну річ.
Фінансова підтримка
Довкола військово-мистецького обʼєднання Шпор організувалися волонтери. Виробництво печей переважно фінансував ФРОНТ.UA.
Люди також активно відгукувалися у Facebook і надсилали кошти на окремий рахунок майстерні — для матеріалів.
Підтримати можна за цими реквізитами: 5168 7520 1538 8856, Путрашик Олег Васильович, PayPal: putrashykoleg@gmail.com.
P.S. Учасники військово-мистецького обʼєднання Шпор: Ян Потрогош, Олег Путрашик, Анатолій Криванич, Андрій Стегура, Володимир Колесніков, Костянтин Хивренко, Олексій Покотило.
У нас багато історій про людей, які підтримують військових та вимушено переселених осіб, як-от про волонтера, який власноруч ремонтує будинки та селить там переселенців.