Зимова траса, густий туман і 10-тонна Scania, завантажена молоком. На крутому підйомі ожеледиця перетворює дорогу на скло. Величезну машину розвертає впоперек шляху — рух заблоковано. Водії фур проїжджають повз: ніхто не зупиняється, щоб допомогти колезі. У кабіні — Софія Шишко. Вона не чекає на порятунок.
Вікна поспілкувалися з водійкою та дослідили, як війна, кадровий голод і економічна необхідність змінюють український ринок праці. Професії, які ще донедавна вважалися чоловічими, дедалі частіше відкриваються для жінок — не через гасла, а через реальну потребу бізнесу й держави у кваліфікованих працівниках.
— Буває втома, особливо коли тиск колективу здавався нестерпним. Я могла поплакати: зайва волога вийшла, зібрала себе докупи — і далі. Бо я від дороги просто кайфую, — розповідає Софія.
Її історія — не лише про особисту витримку. Це частина ширших змін на українському ринку праці: в умовах війни та дефіциту кадрів професійні межі, які десятиліттями трималися на стереотипах, поступово слабшають. Дедалі важливішими стають не стать, а кваліфікація, відповідальність і готовність працювати в складних умовах.
Шлях до кабіни: А як ти будеш колесо міняти
Софія Шишко з Іллінецької громади не прийшла в логістику випадково. Протягом 11 років вона працювала на підприємстві карщицею — керувала навантажувачем на складі. Коли дефіцит кадрів став відчутним, зрозуміла: настав час для більшої машини й більшої відповідальності. Перехід із маневреного кара на 10-тонну вантажівку став для неї викликом не лише технічним, а й соціальним.
— Спочатку в чоловічому колективі було важко. Чула в спину: Сиділи б ви вдома, варили борщі. Питали з іронією: А як ти будеш колесо міняти? А як патрубок лопне?. Я відповідала спокійно: так само, як і ви, — поїду в майстерню. З часом вони змирилися, а згодом почали підтримувати й передавати нюанси досвіду, — згадує Софія.
Навчання проходило етапами. Категорію С Софія опанувала через місцевий центр зайнятості за тристороннім договором із заводом. На складнішу категорію Е — для керування вантажівками з причепом — пішла вже за всеукраїнським проєктом One Track від фундації Reskilling Ukraine.
— Це було в Кам’янці-Подільському. Зі мною навчалися жінки, які працювали в Кременчуцькому кар’єрі на 136-тонних машинах, возили руду. Це просто незвичайні люди! Після їхніх історій моя праця вже не здається такою важкою. Нас курують і далі: вчать працювати з тахографом, організовують зустрічі з роботодавцями, — розповідає Софія.
Навіть у суворій кабіні Софія залишається собою.
— Коли мене посадили одну на машину, я вирішила зробити її своєю. Вчепила рожевий мотузочок для документів, повісила жіночний органайзер. А на кермо одягла чорний чохол із яскравими метеликами. Чоловіки спочатку дивувалися. Але ми, жінки, такі — нам треба, щоб усе було красиво. Це мій затишок у цій непростій роботі, — розповідає Софія.
Чому межі стираються: економіка замість маніфестів
Тренд на залучення жінок до професій, які раніше вважалися важкими або чоловічими, зумовлений передусім повномасштабною війною. Мобілізація, міграція та демографічна криза створили на ринку праці дефіцит кадрів, який бізнес більше не може ігнорувати.
За даними Work.ua, лише за рік кількість вакансій у будівництві та виробництві зросла на 25%. Найгостріше кадровий голод відчуває саме будівельна сфера. Через нестачу працівників роботодавці дедалі частіше переглядають старі уявлення про те, хто може працювати водієм вантажівки, трактористкою, операторкою техніки чи на будівництві.
Наукова співробітниця Інституту демографії НАН України Світлана Аксьонова називає українок “сталевим тилом”:
— Жінка зараз каже: Хто, як не я? Чоловік боронить країну, а я маю зробити все, щоб держава функціонувала. Часто в ці професії йдуть жінки, які вже реалізувалися як мами та хочуть забезпечити майбутнє дітям, — пояснює Аксьонова.
Проте Аксьонова застерігає: залучення жінок до фізично складних професій не можна романтизувати. Нічні зміни, важка праця та тривале навантаження мають свою ціну, а їхній вплив на здоров’я жінок у багатьох таких сферах досі вивчений недостатньо.
Саме тому, наголошує експертка, держава й роботодавці мають не лише відкривати для жінок нові професійні можливості, а й створювати умови, за яких ця робота не перетворюватиметься на виснаження: із безпечними графіками, належним захистом праці, доступом до медичного контролю та можливістю поєднувати роботу з сімейним життям.
Голос бізнесу: Вирощуємо кадри самостійно
Бізнес також змушений діяти проактивно. HR-менеджерка CCG Development Світлана Москаленко розповідає про проєкт Build Your Future, у межах якого студентів будівельних коледжів залучають до реальних виробничих процесів.
— Ми не чекаємо на готових фахівців, а вирощуємо їх. Понад 100 студентів пройшли практику, і 35% з них уже працевлаштовані. Це інвестиція в якість кадрів, які розуміють реальні потреби ринку, — пояснює Москаленко.
Маркер змін: цифри Державної служби зайнятості
Статистика за початок 2026 року підтверджує: професії, у яких жінок раніше майже не бачили, поступово відкриваються. За сприяння Державного центру зайнятості роботу знайшли 64 тис. жінок. І хоча 18 тис. із них працевлаштувалися у сфері торгівлі, дані щодо технічних спеціальностей також показові:
- 163 жінки працевлаштувалися слюсарками з механоскладальних робіт;
- 65 — трактористками;
- 51 — водійками вантажівок;
- 47 — операторками верстатів із ЧПК;
- 30 — водійками навантажувачів.
З 2025 року діє проєкт перенавчання жінок за 31 професією. Понад 1,2 тис. учасниць уже змінили фах. Це важливий сигнал для ринку: гендерні бар’єри в технічних і фізично складних професіях поступово слабшають, хоча повністю не зникли.
Бар’єри: коли рівність впирається в побут
Рівна оплата — лише одна сторона медалі. Справжня рівність починається з умов праці, які в багатьох галузях досі не адаптовані до потреб жінок.
Йдеться про дуже практичні речі: окремі роздягальні та вбиральні на об’єктах, безпечні стоянки з душем для далекобійниць, спецодяг відповідних розмірів. Знайти захисні черевики 36-го розміру або зручний робочий комбінезон на жіночу фігуру для багатьох досі залишається квестом.
Окремий бар’єр — комунікація в колективі. Поблажливі звертання, жарти й стереотипи на кшталт ну як ти там, красуне? можуть здаватися дрібницями, але саме з таких деталей часто складається щоденний досвід жінок у професіях, де їх досі сприймають як виняток.
Софія також згадує, що спершу чоловіки в колективі не одразу сприйняли її як рівну. Їй казали, що краще було б сидіти вдома й варити борщі. Згодом ставлення змінилося: колеги звикли, почали підтримувати її й ділитися досвідом. Але сама потреба доводити свою професійність там, де чоловіка часто сприймають “за замовчуванням”, залишається одним із бар’єрів для жінок у таких професіях.
Щодо побутових умов Софія говорить стримано: до складної роботи можна звикнути. Але досвід жінок у таких професіях не має зводитися до постійного пристосування. Якщо ринок праці відкриває для них нові можливості, роботодавці мають подбати і про умови, в яких ці можливості стають справді доступними.
Що з грошима насправді
Юридично принцип рівна оплата за рівну працю в Україні закріплений законом. Роботодавці не можуть встановлювати різну оплату лише через стать працівника чи працівниці. Так само у вакансіях не має бути дискримінаційних вимог, якщо вони не передбачені законом.
На практиці зарплата у транспортних і технічних професіях залежить не від статі, а від категорії, стажу, графіка, кількості рейсів, типу транспорту та рівня відповідальності. Водійки фур чи трактористки можуть отримувати нарівні з чоловіками — орієнтовно від 35 тис. до 65 тис. грн, залежно від умов конкретної роботи.
Окреме питання — навчання. Для зареєстрованих безробітних воно може бути безоплатним через Державний центр зайнятості. Для інших доступні ваучери на навчання — до 33 280 грн. Якщо курс коштує дорожче, наприклад навчання на категорію СЕ у Рівненському центрі професійно-технічної освіти, різницю може сплатити сама жінка або роботодавець, який готовий взяти її на роботу.
Сучасний контекст: від радянських заборон до нових можливостей
Сьогоднішні зміни на ринку праці стали можливими, зокрема, після скасування застарілих радянських обмежень. Наказ №256, який обмежував доступ жінок до сотень професій, зокрема до частини так званих важких робіт, скасували лише у 2017 році. Після 2022 року повномасштабна війна лише прискорила цей процес: ринок дедалі більше потребує кваліфікованих працівників і працівниць — незалежно від статі.
Питання вже не в тому, чи може жінка сісти за кермо Scania. Софія Шишко та тисячі інших українок доводять: може.
Тепер виклик для роботодавців і держави — створити умови, за яких така робота не вимагатиме щоденного подвигу. Професіоналізм не має статі, а стабільна економіка потребує всіх, хто готовий тримати кермо, незалежно від того, які метелики на ньому намальовані.
У нашому спецпроекті Невидимі жінки ми ділилися, якжінки стали рятувальницями замість чоловіків.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!