Діти, яких вбила Росія. Меморіал до Міжнародного дня безневинних дітей — жертв агресії

Війна в Україні триває вже понад десять років. Вона забирає у дітей не лише дитинство, а й життя. Багатьом доводилося виживати в прифронтових областях, втрачати рідних, зазнавати насилля й помирати від рук окупантів. 

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. За офіційними даними Офісу Генерального прокурора, 550 дітей загинули від рук ворога з початку повномасштабного вторгнення. Ще понад 1300 — дістали поранення.

Близько 19546 українських дітей примусово депортовані в Росію чи на тимчасово окуповані території. 

Та це лише ті цифри, які зареєстровані офіційно за часи повномасштабної війни. Реальні масштаби злочинів та трагедій можуть бути в десятки разів більшими, адже на тимчасово непідконтрольних чи окупованих територіях важко дати точну оцінку.

За статистикою ховаються історії дітей, у яких забрали право на життя. За кожною цифрою стоїть нестерпний біль.

4 червня відзначають Міжнародний день безневинних дітей — жертв агресії. Для України ця дата трагічна й болісна, як ніколи. Ми зібрали десять історій дітей, які загинули від рук росіян.

Данило Дідік, 15 років

Данило Дідік загинув у Харкові 23 лютого 2015 року. За день до смерті хлопець пішов на ходу, присвячену першій річниці Майдану. Під час цієї акції очікували провокацію, тож завданням Данила та його друзів було тримати периметр колони. 

Активісти пройшли всього 100 м в напрямку майдану Свободи, коли пролунав вибух — вибухнула міна, яку заклали проросійські терористи. 

Данило йшов попереду, тож опинився майже в епіцентрі вибуху й дістав тяжку черепно-мозкову травму, внаслідок якої впав у кому. Наступного дня, 23 лютого 2015 року, не приходячи до тями, Данило помер.

Кіра, 3 місяці

Життя маленької тримісячної Кіри обірвала російська ракета 23 квітня 2022 року. Тоді окупанти завдали масового удару по Одесі. Через атаку загинуло вісім людей, серед яких — мама маленької дівчинки та її бабуся. 

Кирило, 18 місяців

Хлопчик помер 4 березня 2022 року в лікарні Маріуполя. Того дня місто обстрілювали російські окупанти, куля потрапила у 18-місячну дитину.

Хоч батьки негайно поїхали до лікарні, а лікарі відчайдушно боролися за життя Кирила, врятувати малюка не вдалося.

Єлисей, 13 років

У березні окупанти вбили 13-річного Єлисея з Броварів. Хлопчик разом з мамою та трирічним братом намагалися евакуюватися з окупованого села Перемога Баришівського району.

 

З окупації виїздило п’ять машин. Окупанти випустили їх, помахали вслід, а потім розстріляли колону, через що загинуло сім людей. Коли мама Єлисея почула постріли, виповзла з машини й поповзла геть, тримаючи за капюшон молодшу дитину. 

Старший син їхав у іншій машині, й не відгукувався. Мати сподівалася, що він просто не зміг вибратися з машини, та одного погляду вистачило, щоб зрозуміти — смерть була миттєвою. Шапку, у якій був хлопчик, знайшли прошиту кулями та уламками.

Ліза, 4 роки

4 липня 2022 року маленька Ліза з Вінниці разом мамою йшла на заняття до логопеда. Та масований ракетний удар по місту забрав життя дитини, вона загинула миттєво. Її маму Ірину госпіталізували.

Читати на тему

“Як пережити втрату близької людини й не впасти у відчай?”

Розповідаємо, як впоратися з горем та пережити втрату близької людини.

Вероніка Куц, 12 років

Вероніка Куц загинула 5 березня 2022 року, коли вітчим та мати дівчинки вирішили виїхати родиною у безпечніше місце.

Родина виїхала з околиць міста, але біля села Ягідне дорога буда перегороджена камінням. Чоловік вийшов з авто, щоб розчистити дорогу, та раптом почався обстріл.

Машину сім’ї почали обстрілювати росіяни. Дівчинка намагалася втекти від російських куль, проте їй не вдалося. Внаслідок обстрілу Вероніці відірвало голову на очах у мами. 

Поліна Тутунжи, 8 років

Поліна Тутунжи загинула 16 березня, у лікарні. Напередодні Поліна, її мама та брат Герман опинилися в окупації Маріуполя. Одного дня дівчинка вмовила маму вийти на вулицю, бо на подвір’ї гуляла її подружка.

Мама Надя довго відмовлялась, але все ж погодилась на вмовляння доньки. Старший син Герман залишився вдома. Вже за кілька хвилин росіяни почали обстріл із мінометів. Надія загинула миттєво. Поліні перебило обидві ноги та руки.

Поранену дівчинку віднесли до міської лікарні, де за її життя боролися лікарі на операційному столі. Світла в медзакладі не було, тож використовували генератори.

Проте потім з’ясувалося, що у Поліни була сильна кровотеча та пошкодження голови, яке не помітили, бо не мали змоги зробити УЗД. 16 березня у Поліни відмовили нирки й дівчинка померла.

Максим Богуцький, 17 років

Максим загинув 14 січня 2023 року, коли ворожа ракета зруйнувала цілий під’їзд в Дніпрі. На момент влучання ракети хлопець перебував вдома сам, бо батьки поїхали на день народження, а в планах Максима була зустріч з друзями.

О 15:00 оголосили повітряну тривогу, з’явилася інформація про дві ракети, які летять у бік Дніпра, батько Максима набрав його й попросив перечекати тривогу вдома, оскільки переймався, що треба буде йти 20 хвилин пішки.

Максим погодився, а вже за півгодини ракета влучила в будинок й після цього хлопець слухавку вже не брав. Вціліла лише кухня, де висів зелений фартух, який Максим подарував мамі з першої стипендії.

Денис Котелевич, 9 років

Денис Котелевич загинув 3 вересня у Зеленодольську Дніпропетровської області. Цього дня він разом із братом-близнюком та мамою грав у місцевому сквері, коли окупанти відкрили вогонь снарядами із реактивних систем залпового вогню.

Урагани лягали у шаховому порядку. Дорослих, які сиділи на лавці, відкинуло вибуховою хвилею. Навколо почали бігти військові й кричати, щоб всі лягали на асфальт та прикривали голову.

Мати рукою намацувала простір навколо себе й гукала маленького Дениса, але він мовчав. Коли жінка нарешті доповзла до сина, побачила кров на шортах. У тілі хлопчика було кілька глибоких ран від уламків снаряда. Сім’ю відвезли в лікарню.

На жаль, лікарі не змогли врятувати життя маленького Дениса. Брат-близнюк Руслан почав трясти лікаря за плечі, впав на підлогу й кричав: “Врятуйте брата. Ви не розумієте, таких, як він, немає!”

Софія, 6 років, та її брат Іван, 1,5 місяця

Софія та її братик загинули на початку повномасштабного вторгнення, коли всією родиною намагалися евакуюватися з Веселого, що біля Нової Каховки, у безпечніше місце. 

Їхало два автомобілі, перший встиг проскочити перед російськими військовими, які в цей момент вже заходили у село Веселе, а друге — ні.

У цей час дядько Софійки розмовляв з бабусею дівчинки й на власні вуха чув три автоматні черги, які вбили батьків, дружину та доньку брата. Маленький Іван дуже кричав та плакав, але після кількох пострілів теж замовк.

Ярослав Камєнєв, 9 років

Ярослав жив із мамою Наталією у місті Селідове, що на Донеччині. Вони планували евакуюватися до Кривого Рогу, бо перебувати дитині під постійними обстрілами було просто несила.

Однак напередодні евакуації Ярослав занедужав, із високою температурою тіла його поклали до лікарні.

14 лютого 2024 року у цю лікарню поцілив російський Іскандер. Дитина з мамою загинули на місці.

Олексій, Михайло та Павло Путятіни, 7 років, 4 роки та 10 місяців відповідно

Цих дітей знали усі сусіди навколо будинку родини у Немишлянському районі Харкова. Діти з батьками згоріли живцем внаслідок російської атаки на нафтобазу 9 лютого 2024 року. Полумʼя пішло вниз вулицею, увірвалося до будинку родини.

Зазвичай, Григорій та Ольга Путятіни з дітьми ховалися у підвалі. Але цього разу всі стали заручниками полум’я.

Старший та молодший сини заховалися в обіймах матері, від вогню ховалися у ванній. Середній син опинився сам, у кутку кухні. Для упізнання тіл довелося проводити ДНК-експертизу.

---

Раніше ми розповідали тобі історію 10-річного Назара та його мами, які через війну втратили найріднішу людину

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.