Війна в Україні триває вже дев’ять років. Вона забирає у дітей не лише дитинство, а й життя. Багатьом доводилося виживати в прифронтових областях, втрачати рідних, зазнавати насилля й помирати від рук окупантів.
За статистикою Офісу генпрокурора України, лише під час повномасштабної війни внаслідок дій ворога загинули 485 дітей, поранено 1005 дітей. Встановлено 13 фактів сексуального насильства проти неповнолітніх.
Понад 19 500 українських дітей примусово депортовані в Росію чи на тимчасово окуповані території. Пошкоджено понад 2500 освітніх закладів, 256 з них — зруйновано повністю.
Та це лише ті цифри, які зареєстровані офіційно за часи повномасштабної війни. Реальні масштаби злочинів та трагедій можуть бути в десятки разів більшими, адже на тимчасово непідконтрольних чи окупованих територіях важко дати точну оцінку.
За статистикою ховаються історії дітей, у яких забрали право на життя. За кожною цифрою стоїть нестерпний біль.
4 червня відзначають Міжнародний день безневинних дітей — жертв агресії. Для України ця дата трагічна й болісна, як ніколи. Ми зібрали десять історій дітей, які загинули від рук росіян.
Джерело: Народний герой України
Данило Дідік загинув у Харкові 23 лютого 2015 року. За день до смерті хлопець пішов на ходу, присвячену першій річниці Майдану. Під час цієї акції очікували провокацію, тож завданням Данила та його друзів було тримати периметр колони.
Активісти пройшли всього 100 м в напрямку майдану Свободи, коли пролунав вибух — зірвалася міна, яку заклали проросійські терористи.
Данило йшов попереду, тож опинився майже в епіцентрі вибуху й отримав тяжку черепно-мозкову травму, внаслідок якої впав у кому. Наступного дня, 23 лютого 2015 року, не приходячи до тями, Данило помер.
Фото: Facebook Юрій Глодан, батько Кіри
Життя маленької тримісячної Кіри обірвалося російською ракетою 23 квітня 2022 року. Тоді окупанти завдали масового удару по Одесі. Через атаку загинуло вісім людей, серед яких мама маленької дівчинки та її бабуся.
Хлопчик помер 4 березня 2022 року в лікарні Маріуполя. Того дня місто обстрілювали російські окупанти, куля потрапила у 18-місячну дитину.
Хоч батьки негайно поїхали до лікарні, а лікарі відчайдушно боролися за життя Кирила, врятувати малюка не вдалося.
У березні окупанти вбили 13-річного Єлисея з Броварів. Хлопчик разом з мамою та трирічним братом намагалися евакуюватися з окупованого села Перемога Баришівського району.
З окупації виїздило п’ять машин. Окупанти випустили їх, помахали вслід, а потім розстріляли колону, через що загинуло сім людей. Коли мама Єлисея почула постріли, виповзла з машини й поповзла геть, тримаючи за капюшон молодшу дитину.
Старший син їхав у іншій машині, й не відгукувався. Мати сподівалася, що він просто не зміг вибратися з машини, та одного погляду вистачило, щоб зрозуміти — смерть була миттєвою. Шапку, у якій був хлопчик, знайшли прошиту кулями та уламками.
Фото: Facebook мами Лізи
4 липня 2022 року маленька Ліза з Вінниці разом мамою йшла на заняття до логопеда. Та масований ракетний удар по місту забрав життя дитини, вона загинула миттєво. Її маму Ірину госпіталізували.
Джерело: Радіо Свобода
Вероніка Куц загинула 5 березня 2022 року, коли вітчим та мати дівчинки вирішили виїхати родиною у безпечніше місце.
Родина виїхала з околиць міста, але біля села Ягідне дорога буда перегороджена камінням. Чоловік вийшов з авто, щоб розчистити дорогу, та раптом почався обстріл.
Машину сім’ї почали обстрілювати росіяни. Дівчинка намагалася втекти від російських куль, проте їй не вдалося. Внаслідок обстрілу Вероніці відірвало голову на очах у мами.
Поліна Тутунжи загинула 16 березня, у лікарні. Напередодні Поліна, її мама та брат Герман опинилися в окупації Маріуполя. Одного дня дівчинка вмовила маму вийти на вулицю, бо на подвір’ї гуляла її подружка.
Мама Надя довго відмовлялась, але все ж погодилась на вмовляння доньки. Старший син Герман залишився вдома. Вже за кілька хвилин росіяни почали обстріл із мінометів. Надія загинула миттєво. Поліні перебило обидві ноги та руки.
Поранену дівчинку віднесли до міської лікарні, де за її життя боролися лікарі на операційному столі. Світла в медзакладі не було, тож використовували генератори.
Проте потім з’ясувалося, що у Поліни була сильна кровотеча та пошкодження голови, яке не помітили, бо не мали змоги зробити УЗД. 16 березня у Поліни відмовили нирки й дівчинка померла.
Джерело: УП Життя
Максим загинув 14 січня 2023 року, коли ворожа ракета зруйнувала цілий під’їзд в Дніпрі. На момент влучання ракети хлопець перебував вдома сам, бо батьки поїхали на день народження, а в планах Максима була зустріч з друзями.
О 15:00 оголосили повітряну тривогу, з’явилася інформація про дві ракети, які летять у бік Дніпра, батько Максима набрав його й попросив перечекати тривогу вдома, оскільки переймався, що треба буде йти 20 хвилин пішки.
Максим погодився, а вже за півгодини ракета влучила в будинок й після цього хлопець слухавку вже не брав. Вціліла лише кухня, де висів зелений фартух, який Максим подарував мамі з першої стипендії.
Денис Котелевич загинув 3 вересня у Зеленодольську Дніпропетровської області. Цього дня він разом із братом-близнюком та мамою грав у місцевому сквері, коли окупанти відкрили вогонь снарядами із реактивних систем залпового вогню.
Урагани лягали у шаховому порядку. Дорослих, які сиділи на лавці, відкинуло вибуховою хвилею. Навколо почали бігти військові й кричати, щоб всі лягали на асфальт та прикривали голову.
Мати рукою намацувала простір навколо себе й гукала маленького Дениса, але він мовчав. Коли жінка нарешті доповзла до сина, побачила кров на шортах. У тілі хлопчика було кілька глибоких ран від уламків снаряда. Сім’ю відвезли в лікарню.
На жаль, лікарі не змогли врятувати життя маленького Дениса. Брат-близнюк Руслан почав трясти лікаря за плечі, впав на підлогу й кричав: “Врятуйте брата. Ви не розумієте, таких, як він, немає!”
Софія та її братик загинули на початку повномасштабного вторгнення, коли всією родиною намагалися евакуюватися з Веселого, що біля Нової Каховки, у безпечніше місце.
Їхало два автомобілі, перший встиг проскочити перед російськими військовими, які в цей момент вже заходили у село Веселе, а друге — ні.
У цей час дядько Софійки розмовляв з бабусею дівчинки й на власні вуха чув три автоматні черги, які вбили батьків, дружину та доньку брата. Маленький Іван дуже кричав та плакав, але після кількох пострілів теж замовчав.
У Міжнародний день захисту дітей росіяни вбили ще одну дитину. Про наслідки жорстокої атаки на Київ 1 червня, у матеріалі.
Не пропускай найцікавіше, підписуйся на наш Telegram-канал.