Психологиня
Під час війни багато українців втратили рідних чи друзів. Втрата — це великий біль. Психологиня проекту Один за всіх на СТБ Анна Кушнерук розповіла, як пережити втрату близької людини та не впасти у відчай.
— При втраті близької людини відбудуться усі стадії горя. Можливо, вони будуть змішані від “я не вірю” до стадії торгу і внутрішнього гніву. Це можуть бути агресивні напади на близьких, що знаходяться поруч. Ці люди беруть на себе найбільшу порцію агресії.
Потім таки наступить стадія горювання. Коли ми починаємо плакати, при цьому можемо щось говорити — це означає “я сприйняв свою втрату”. На це потрібен час.
Хтось своїх близьких ховає, а комусь це не дано в умовах війни. Людина може миттєво увімкнутися у роботу, рятувати себе та близьких, що залишились живими. Людина може швидко вийти з цього стану, а декілька років потому провалитися знову у відчуття порожнечі.
Єдине, що може врятувати — це надмісія: внутрішнє завдання продовжувати життя достойно, як би важко сьогодні не було.
Треба завжди бути серед людей, за можливості, включитися у роботу, говорити з тими, хто готовий слухати.
Не варто вживати до людей, що нещодавно когось втратили, такі фрази як “все буде добре”, “ти ще молода(-ий)”, “Бог забирає найкращих” тощо. Ці фрази знецінюють пам’ять людини!
Хочеш зробити хороше — запитай “як ти?”. Дай можливість говорити.
Події, що відбуваються в Україні — великий шок для дорослої людини, а на дитину це може впливати ще гірше. Раніше ми розповідали, як допомогти дитині впоратися з пережитим.