Мрія мати свою дитину до кожного приходить у різний період життя, у когось же не з’являється взагалі. Однак іноді попри усі бажання здійснити омріяне не судилось, тоді найбільш наполегливі обирають альтернативний шлях.
Для когось єдиний вірний варіант – це сурогатне материнство. Для іноземців в Україні немає жорстких вимог, обмежень чи заборон, тому щороку на наших теренах з’являється близько 2 тисяч немовлят для іноземних родин.
Від Емми до Світлани
Щасливою мамою цього року сподівалась стати й Емма з Австралії. Вона все життя мріяла про велику родину, однак п’ять років тому під час першої вагітності у неї діагностували рак шийки матки.
Її син народився, на щастя, здоровим. Однак від опромінення та хіміотерапії було пошкоджено репродуктивні органи жінки. У 29 років у неї почалась менопауза.
Ілюстративне фото
Однак після одужання Емма не полишала надій народити хоча б ще раз. Тому і пішла на тяжку процедуру ЕКЗ цілих 13 разів (екстракорпоральне запліднення – ред.), але жоден з ембріонів не прижився.
Тому вона разом зі своїм чоловіком Алексом спробували знайти сурогатну матір. Спершу — в Австралії, але зрештою зупинили свій пошук в Україні.
Їх сурогатну маму звуть Світлана. Батьки хотіли провести трохи часу з нею, щоб колись розповісти про неї дитині, але тепер їх мрії знову під питанням.
Попри тисячі кілометрів — одне почуття
У день повномасштабного вторгнення Росії на територію України жінка була вдома у рідному місті — Білій Церкві. Повірити у все, що бачиш на власні очі, не було сил.
Після вибухів довелось думати, що робити. Тому спершу Світлана з чоловіком витягли матраци в коридор багатоквартирного будинку. Там вони знайшли для себе прихисток, де намагались врятуватись від найстрашнішого з трьома власними дітьми.
Спати було просто неможливо. Не зімкнула очей і Емма, яка неначе відчувала, що відбувається там, за тисячі кілометрів.
Раніше вони зі Світланою обговорювали домашнє навчання під час пандемії та ділились фотографіями своїх дітей. Тепер же все звелось до питання, як врятуватись. Вони намагались скоординувати евакуацію.
Фото: пресслужба УЗ
18 годин різниці: від війни до кульки з морозивом
Емма разом з іншими родинами знайшла автобус для сурогатних матерів, щоб вони могли разом зі своїми дітьми дістатись кордону з Молдовою. Дорога тривала 18 годин, а вже після прибуття Світлані довелось ночувати на підлозі.
У маленькій квартирці у столиці Молдови було недостатньо ліжок, але Світлані було вже все одно. Після всього пережитого, їй довелось розлучитись з родиною. Чоловік залишився в Україні, а її мама виїхала до Німеччини.
У Молдові я почуваюся в безпеці, але моє серце залишилось в Україні, – говорить вона.
Коли Емма почула про ночівлю на підлозі, була абсолютно нажахана. Але це те, що можна було легко змінити.
Окрім того, одне фото принесло полегшення. На ньому молодша дочка Світлани у McDonalds з морозивом і кулькою. Вона говорить, що це нагадало їй про те, що має робити кожна дитина — насолоджуватись життям у безпеці поруч зі своєю родиною.
Окрім наших чудових військових, навіть звичайні цивільні жінки йдуть на героїчні вчинки заради майбутнього нашої країни – її дітей. Читай історію української Мадонни, яка прикрила собою немовля під час обстрілу.