Коли крокуєш Хрещатиком, навколо вірує звичайне міське життя — гудуть автомобілі, поспішають перехожі, миготять вивіски. І раптом… погляд завмирає, а серце пропускає удар.
Перед очима — дивовижний світ, у якому фантастичні створіння співіснують разом із сучасною модою, а яскраві кольори спалахують посеред такого звичного міського пейзажу.
Справжнє диво оселилося у вітринах столичного ЦУМ, які прикрасили роботи легендарної Марії Примаченко.
Це більше, ніж просто експозиція — це симфонія кольору і форм: вікова народна мудрість переплітається з авангардом, а мистецтво гармонійно співіснує з сучасною модою.
Манекени, вбрані у шати світових та українських дизайнерів, немов завмерли у німому захопленні перед створіннями Примаченко.
Вони наче поєднують минуле і сьогодення, народне мистецтво й вуличну моду. У цьому дивовижному симбіозі проявляється неповторний український стиль.
Пропонуємо й тобі зануритись до світу чарівності і яскравості, подивитись на фантастичних звірів, які стали візитівкою Марії Примаченко, дізнатися, яке значення вони мали для творчого шляху художниці.
Фото: Марія Бондар
Вітрина перша: Автопортрет душі
Перша вітрина зустрічає нас глибоким поглядом, що наче пронизує століття. Звір Полєски — величний лев — це сама Марія, її внутрішня сила і незламний дух. Принаймні сама художниця асоціювала себе із цим звіром.
Цей лев — алегоричний автопортрет книги життя, автобіографії Марії, яка так ніколи й не побачила світ. Схоже, це нагадування усім, що митець завжди залишається загадкою, навіть коли вся його душа розквітає на полотнах.
Фото: Марія Бондар
Вітрина друга: Танок ниток і фарб
У другій вітрині оживають спогади юної Марії — колись художниця захоплювалась й вишиванням. У рідному селі Болотня славилась саме цією творчістю. Вона створювала неперевершені сорочки з орнаментами, що народжувались у її фантазіях.
У 1935 році, коли мистецтвознавиця Тетяна Флору помітила дивовижну роботу 26-річної майстрині на базарі, вона запросила Марію навчатися у Лаврі, в експериментальних майстернях, де плекали такі таланти.
Ця вітрина об’єднує улюблені квіти Марії: що розцвітали на її сорочках, і ті, що назавжди залишилися на полотні в картині Ой ви, коні. Вишивка стала першим проявом її творчої сили, яка згодом розгорнеться на повну в її живописі.
Фото: Марія Бондар
Вітрина третя: Колиска творчості
Рожева піч у третій вітрині — це не просто предмет побуту, це символ дому Марії, колиска її творчості. Тут народжувалися її фантастичні звірі, тут вона ростила сина і плекала мрії.
Ця піч — свідок її нічних видінь і денних трудів. Вперше ця ілюстрація зʼявилася у книзі Марії Товче баба мак.
Фото: Марія Бондар
Вітрина четверта: Глина, що оживає
У четвертій вітрині ми бачимо, як талант Марії Примаченко у лаврських майстернях набуває нових форм. Тут оживає древнє мистецтво гончарства й в руках майстрині воно звучить по-новому, але так само чарівно, як й на полотнах.
Розписані тарелі — це вже не просто посуд, а справжні картини, що розповідають історії. А казковий Крокодил у квіточку, репродукція скульптури Примаченко, певно, може надихнути не одне покоління поціновувачів фантастичних світів та звірів.
Фото: Марія Бондар
Вітрина п’ята: Паризький тріумф
П’ята вітрина переносить нас у Париж 1937 року, де Марія Примаченко тріумфально представила свої роботи на Міжнародній виставці декоративного мистецтва. Її картини викликали справжнє захоплення, а робота Мавпа-вершниця стала однією з перлин експозиції.
Поруч — фрагмент картини Казка, немов нагадування про те, що у світі високого мистецтва Примаченко залишилася вірною своєму корінню — своїм казкам.
Їй не було й тридцяти, коли її імʼя закарбувалося у світовій історії мистецтва. Цей період був для Марії часом справжнього визнання: її твори купували музеї, а захоплені критики писали статті у провідних європейських виданнях.
Фото: Марія Бондар
Вітрина шоста: Казки, що оживають
У шостій вітрині ми зустрічаємося з Марією-ілюстраторкою. Її пензель вдихає життя у сторінки дитячих книжок. Веселка, Ой коники сиваші, Товче баба мак — тут оживають герої народних приказок.
А ілюстрації до книжок Чорногуз приймає душ, Що посієш, те й пожнеш та Заєць спати захотів — зʼявилися у співпраці з її приятелем Михайлом Стельмахом.
Фото: Марія Бондар
Вітрина сьома: Портрет молодості
Остання вітрина руйнує стереотипи щодо Марії Примаченко. Перед нами не поважна жінка в хустці, а юна красуня з двома косами у власноруч пошитій сорочці.
Її оточують її творіння — чорний звір і дивовижна рослина з картини 1936 року. Вони немов ведуть між собою німий діалог, а молода Марія посередині, вслухається у цю безмовну розмову між реальністю і фантазією.
Тож ця виставка у вітрині, не просто демонстрація робіт, а ціла подорож творчим шляхом неймовірної Марії Примаченко. Це занурення до її світу, де фантастичне стає щоденним, а буденне — фантастичним.
Зайва можливість для кожного — зупинитися, подивитися, відкрити для себе частинку того дивовижного світу, який відчувала українська художниця.
Напочатку великого вторгнення картини видатної мисткині ледве не були втрачені у вогні в музеї селища Іванків. Читай далі — як вдалося врятувати картини Марії Примаченко.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.