Колись паломництво вимагало від вірян надзвичайної витривалості та жертовності. Подорож до святих місць тривала роками, долаючи відстані, хвороби та небезпеки, і часто ставала останньою. Сьогодні дорога до святинь стала комфортною та швидкою, але війна в Україні надала цим мандрівкам нового, глибокого сенсу.
Чому українці, попри всі виклики, продовжують вирушати в паломництва і як вони змінилися в часи великих випробувань? Відповідь на це питання дало видання LB.UA.
Гуцульська проща: шлях до святинь і до себе
Для багатьох греко-католиків, як і для генерального директора Патріаршого паломницького центру УГКЦ отця Сергія Триф’яка, особливим місцем сили залишається Зарваниця на Тернопільщині.
Цю традиційну мандрівку з Коломиї віддавна називають гуцульською прощею. Отець Сергій згадує, як у юнацькі роки пішки долав 120 кілометрів під палючим сонцем, а паломники з віддалених сіл могли йти до святині навіть сім днів, часто босоніж, несучи з собою ошатне вбрання.
Зруйнована в радянські часи, Зарваниця була повністю відновлена і сьогодні є прекрасним Марійським духовним центром. За словами священника, саме в часи війни потреба в таких місцях є особливо гострою.
Люди вирушають у паломництво, щоб знайти спокій та внутрішні орієнтири, побути наодинці з собою і водночас відчути єдність в молитві з однодумцями.
Фото: УГКЦ
Крім Зарваниці, найпопулярнішими для греко-католиків залишаються давні відпустові місця, пов’язані з явленням Богородиці чи чудотворними іконами: монастирі отців-василіян у Гошеві та Погоні на Івано-Франківщині, в Крехові на Львівщині, монастир студитів в Уневі.
Особливе місце займає Страдч, який називають українським Єрусалимом, а також Старуня, що пов’язана з життям новомученика Симеона Лукача.
Греко-католики оминають храми Московського патріархату
Хоча віряни УГКЦ охоче відвідують храми інших конфесій, осередки, де досі господарює Московський патріархат, вони категорично оминають. Отець Сергій Триф’як пояснює, що це є болючим, оскільки відвідування таких місць відчувається як глибока внутрішня рана.
— Нам щоночі ракети, “шахеди” прилітають, а ми будемо йти до Московської церкви? — риторично запитує священник, наголошуючи на неможливості такого кроку.
Фото: УГКЦ
Він підкреслює, що це особливо прикро через те, що греко-католики не можуть відвідати такі історичні святині, як Києво-Печерська та Почаївська лаври.
Не може цей анклав, ця церква, котра ворожа до інших церков, ворожа до держави, діяти в Україні, — акцентує священник.
Від паломництв до евакуаційних рейсів та реабілітації
З початком повномасштабного вторгнення Патріарший паломницький центр УГКЦ кардинально змінив свою діяльність. Замість організації духовних подорожей він почав перевозити евакуйованих з гарячих точок. Автобуси центру курсували до Херсона, Запоріжжя, Харкова та Краматорська, доставляючи людей до безпечних місць у монастирях.
Пізніше центр переорієнтувався на духовно-реабілітаційні поїздки та ретрити для родин військових, зокрема після поранень, та колишніх полонених. З ними працює команда психологів, а священники дбають про духовний супровід.
За словами отця Сергія, такі зустрічі вже дали результати, що вражають.
Знаєте, скільки шлюбів у нас відбулося! Майже в кожному заїзді є одна-дві пари, котрі вирішують перед Богом засвідчити свою єдність, — ділиться він.
Більше, ніж туризм: паломництво як урок історії
Священник Петро Іськів вважає, що сьогодні паломництво є також способом пізнати рідну землю. Він наголошує, що паломницькі місця часто пов’язані з історичними постатями, які боролися за незалежність.
У час, коли за нашу землю ллється кров, ми маємо переосмислити нашу історію, по-новому оцінити й полюбити Україну, — каже він.
Профіль українського паломника, за його словами, — це переважно вірянка середнього віку. Хоча в останні роки в групах побільшало молоді, але старшим людям часто важко долати довгу дорогу.
Львів’янка Людмила Гук, яка відкрила для себе українські святині під час пандемії, підкреслює, що паломництво — це не туристична подорож з п’ятизірковими готелями, а духовна мандрівка в товаристві духівника, де можна наповнити свою внутрішню батарейку зарядом духовності.
Вона радить усім не вагатися, адже після кожної прощі ти переосмислюєш багато речей і відчуваєш особливу дію Божої ласки.
Раніше ми вже розповідали про Піраміду Закревських — унікальне місце сили на Полтавщині, куди їдуть за духовним очищенням, гармонією та енергетичною підтримкою.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!